Материалы публикуемые в блоге это интернет обзор местных и зарубежных средств массовой информации.
Все статьи и видео представлены для ознакомления, анализа и обсуждения.
Мнение администрации блога и Ваше мнение, могут частично или полностью не совпадать с мнениями авторов публикаций.
пятница, 13 октября 2023 г.
Лариса Щепьоткіна. Відповідь біженцям, емігрантам, переселенцям з України.
13 жовтня 2023 року
Сьогодні безліч "українців" чкурнули з "України" на захід, просячи прихистку та гуманітарної допомоги від заколоту у западенських "друзів".
Дійсно, на землі всієї країни СРСР відбувається заколот та громадянська війна, зпровоковані депутатами - націоналістами 14 березня 1990 року привласнившими всі матеріальні реурси корінних жителів СРСР, а надалі можновладцями України - через проголошення 16 липня 1990 Декларації про державний суверенітет України.
Після цих подій стали незворотніми зміни в СРСР з повалення державного устрою, адже жителі величезної країни були позбавлені власності на всі матеріальні і природні ресурси рідної Землі і перетворені в кріпаків пануючих депутатів.
Головне, що проголошувалось в декларації, це те, що "Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України". І це вже є хуцпою, бо
1). Громадянин - це юридичний (ілюзорний) термін, а не людина — жива, наділена інтелектом істота, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури.
2). На́ція (лат. natio — плем'я, народ) — це етносоціальна спільнота, об'єднана певною самоназвою, мовою, символами, географічним та етносоціальним походженням.
3). Наро́д— історична соціальна спільнота людей, визначена сукупністю таких ознак, як спільна мова і рідна земля, єдність культури і побуту.
4). Націоналі́зм — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі — це відрізняє націоналізм від інших ідеологій — лібералізму, консерватизму, соціал-демократизму, анархізму та комунізму.
По суті, 16.07.1990 року депутати ВР Української РСР змінили ідеологію, політику, систему розвитку держави, привласнивши собі матеріальні ресурси і землі країни і перетворивши корінних жителів України на мертвих душ - мігрантів, які відіграют роль кріпаків - постачальників гавваху для можновладців.
Гаввах - це енергія випромінювання людського болю та страждання, що виділяється нашим єством як при житті, так і при низхідному посмерті.
Тобто, в 1990 році Україна була оголошена фермою з видобутку енергії гавваху з жителів країни для потреб богообраної нації (хазар).
Про подальше планомірне здійсненняя заколоту з повалення державного устрою СРСР та України свідчить ЗУ "Про вибори президента України" від 5 липня 1991 року № 1297-XII. Сигналом для початку активних дій заколоту став путч 18 - 21 серпня 1991 року з утворенням "Державного комітету з надзвичайного стану". Хазари України миттєво відреагували на цю подію:
24 серпня 1991 року Верховна Рада тогочасної УРСР переважною більшістю голосів ухвалила Акт про проголошення незалежності України, яким були проголошені незалежність України і створення самостійної держави Україна.
Цим же документом на 1 грудня 1991 року було призначено проведення республіканского референдуму зі схвалення Акту незалежності та обрання Кравчука президентом України.
1 грудня 1991 року на землі України сталася ще одна хуцпа - "Всеукраїнський референдум", в якому взяли участь громадяни (неіснуючі жителі) неіснуючої держави Україна. За повідомленням Центральної виборчої комісії, призначеної заколотниками ВРУ, у референдумі взяли участь 31 891 742 невідомі особи, яких презентували як населення України, що в цей же час обрали своїм президентом пана Кравчука.
Нагадаю, що списки виборців, що взяли участь у голосуванні на виборах є таємницею за сіма печатками, бо це - реальна можливість маніпулювання результатами "волевиявлення громадян". Схема маніпулювання владою здавна удосконалювалась на нашій Землі і списки виборців - головний момент маніпуляцій. Свого часу я публікувала свої дослідження на цю тему.
Вже 8 грудня 1991 року (через тиждень після референдуму на Україні) відбулася нарада трьох адептів хазар Кравчука, Шушкевича, Єльцина, що підписали Біловезьку угоду про розчленування СРСР. В цій трійці Кравчук відіграв головну роль, бо вже став "президентом України". Це також хуцпа.
Нагадаю, що ані держава (республіка тощо), ані її посадовці, ані будь які державні та місцеві органи "влади" не є суб"єктами господарювання в країні та не володіють правом господарського відання. Ці права беззаперечно належать ЛЮДЯМ коренного населення країни як власникам і розпорядникам всіх матеріальних благ, створених попередніми поколіннями жителів ЗЕМЛІ.
А 04.03.1992 року вступив в дію ЗУ "про приватизацію державного майна"
№2163-XII, за яким певні істоти отримують реальну можливість стати пануючою елітою, яка зараз зветься олігархами.
Олігарх — представник великого капіталу. Термін здебільшого використовується як аналог західного терміну «бізнес-магнат» для країн пострадянського простору.
Якої національності українські олігархи - згадайте.
Хто вважає, що протистояння людей корінного населення проти загарбників- націоналістів почалось щойно, хай згадає Протоколи сіонських мудреців, Катехізис єврея СРСР та інших адептів богообраної нації.
На сесії Верховної Ради України 22 серпня 1992 року Микола Плавьюк, позиціонуючий себе як останній голова уряду УНР у вигнанні, передав свої інсигнії Кравчуку. Хуцпа! Де він їх надибав?
Микола Плавьюк народився 5 червня 1925 року в Польщі. Під час Другої світової війни був активістом скаутського руху "Пласт" в Західній Україні, що є молодіжним відділом Організації українських націоналістів. Після війни втік в західну Германію. В 1949 році емігрував в Монреаль (Канада) і став активним членом української діаспори в Канаді. Яким чином цей мен став головою уряду України, тим паче - у вигнанні?
Але життя продовжувалось і гіршало непомітно. Непомітно навіть житлово-комунальним господарством заволоділи акціонерні товариства і почали встановлювати власні ціни на постачання жителям електрики, газу, води. І хоча на папері жителі країни є власниками і господарями країни, життя стало невтішнє.
Гром грянув в 2013 році, коли Янукович продав Донбас західним олігархам під видобуток сланцевого газу.
Тоді невдоволення існуючою владою можновладці перетворили на протистояння майдану і "тітушок", а згодом і в громадянську війну під назвою АТО з куклукскланівськими гаслами...
Скільки людей загубили! Не громадян...
Мій племінник загинув в Іловайську. І я знаю, ЩО було в тій домовині, яку не відкривали при прощанні з тілом.
ВСЕ БУЛО ГАРАЗД?
А тим часом з"явився проект Заповіт єдиного неба (Небесний Ієрусалім) за яким жителям пострадянського простору з України рекомендували готуватись до переселення в небесні володіння єдиного бога Яхве, а шість областей України готувати до переселення богообраної нації.
Всього нову Батьківщину планується заселити 6-ма мільйонами євреїв з Ізраїлю та більш ніж 12-ма мільонами евреїв з Росії, США та Євросоюзу.
"Епізод за епізодом буде розігруватись трагедія загибелі самих нескорених людей на Землі, остаточного і безповоротнього загашення їх свідомості. Мало помалу ми зітремо її соціальну суть з літератури та мистецтва. Література, театри та кіно покажуть та прославлять самі гнусні людські почуття.
Ми будемо всіляко підтримувати і надихати так званих митців, котрі насаджують в людську свідомість культ секса, насильства, садизму, зради, всілякої аморальності.
Ми створимо хвос і нерозбірливість в управлінні державою. Чесність і порядність будуть висміяні і нікому не потрібні. Грубість і наглість, брехня та облуда, пияцтво та наркоманія, тваринний страх і безсоромність, зрада, націоналізм і ворожнеча між народами, особливо ворожнеча до руського народу буде вміло та непомітно культивуватись. Все це буде квітнути в повному світлі. І лише дуже небагато людей здогадаються, чи може навіть зрозуміють, що відбувається. Але ми поставимо таких людей в безвихідний стан, зробимо їх сміховиськом, знайдемо засіб наклепу на них і оголошення їх сміттям суспільства...
Головною ціллю ми зробимо молодь, почнемо її розбещувати. Ми зробимо її цинічною, вульгарною, космополітичною. Ось як ми це зробимо".
Повертаюсь до сьогодення.
В 2011 році жителі мікрорайону Забалка зареєстрували ОСН №11 Забалка як орган самоорганізації населення з КВЕД 84.11 - державне управління загального характеру. Розробили низку документів про створення системи управління на місцевому рівні. Оприлюднили Суспільний договір та Декларацію людей корінного населення.
Почалося суворе протистояння людей корінного РОДУ з можновладцями.
Не трапилось хатазкрайникам відсидітись у своїх оселях, махнули на чужину за кращою долею, кинувши напризволяще і свою Землю, і рідну домівку, і дідівські накази. Стали біженцями, переселенцями...
ХТО в цьому винен? Тільки ви самі. Ви визнали себе мігрантами, проголосувавши за АКТ своєї незалежності від Батьківщини, від Землі своїх пращурів, які будували для вас щасливе майбуття. Ви скакали на майдані з затьмареною свідомістю, проголошуючи непотріб на адресу своїх близьких по крові родичів, спалюючи людей в Одесі, ставлячи на коліна захисників Батьківщини у Львові, полюючи на лицарів Добра, заносячи їх до сайту "Миротворець" на винищення. Ви схвалили проведення АТО (громадянської війни) на Донбасі та обрали собі нових президентів, депутатів та уряд.
ЗАРАДИ ЧОГО?!
Заради чого тепер ви, тікаючи з рідної Землі, вимагаєте гуманітарної допомоги та притулку, спасаючись від тих гадюк, яких самі запустили на Батьківщину, і які запліднили її своїм сморідом. Еміграція - це "законний" засіб позбавлення себе волі і домівки. ХТО винний в тій шкоді, яку ви самі собі заподіяли, ставши біженцями? Від себе не втечеш
Тепер ви мрієте про те, щоб хтось, ризикуючи своїм життям, повернув вам втрачене, щоб ви могли повернутись додому. Ви забули, що на все це була ваша воля. Ніхто вас не примушував до зради, до еміграції. Ви самі позбавили себе Батьківщини, неньки.
Сьогодні настав час розплати за вашу зраду Батьківщині. Немає на вас Тараса Бульби, який стратив рідного сина за зраду. Сьогодні його місію виконують справжні СИНИ БАТЬКІВЩИНИ, визаоляючи нашу Землю від засилля хижаків - мігрантів, що засмітили непотрібом Батьківщину.
Начебто б і відмахнутися від нас не можна, але й жити з нами важко. Ми справді ще дуже довго будемо серйозною проблемою. Так ви, зазвичай, кажете, коли ми хочемо зняти у вас квартиру. Вам не хочеться здавати нам житло. Ви не дуже раді давати нам роботу.. бо ми проблемні..
Ми позбавлені найціннішого, що в нас було, і тому ми важко визнаємо у своєму відображенні себе самих. У нас немає вдома! Більше немає вдома! Коли ми усвідомили це, у нас щось підламалося, і тому часто схожі на ходячі непорозуміння. Десь недочули, десь недозрозуміли, завернули не туди, потрібної вулиці не знайшли..
Часто хворіємо і тримаємо в облозі ваші лікарні зі своїми скаргами. І ви нас лікуєте, а ми не лікуємося, нас не беруть ліки, у нас повільно зростаються переломи і все ніяк не проходить кашель. З нами важко, але ми й самі не знаємо, що нам тепер робити. Ми дивні, бо втрачені.
В історії вже було втрачене покоління, але ми не воно. Ні, у багатьох з нас збереглося якесь майно… Бачили б ви, як ми плакали над старими куртками та штанами, які приїхали у зім'ятих посилках - передачах..
У минулому житті ми, задерши ніс, говорили, що більше одного сезону зимові куртки не носимо, а в нашому новому житті самі ж розпаковуємо їх тремтячими руками і раптом зариваємося в складки обличчями. Наші речі пахнуть будинком.. рідним будинком..
Навіть не уявляєте, що це означає чути аромат минулого, якого більше немає. Навіть у тих, в кого все склалося на новому місці, немає головного – основи. Нас вирвали з коренем із старої землі, а пересадити забули. Ми, як квіти на продаж – викопані стебла з корінцями, на які налипли груди землі. Їх зазвичай кладуть у пакетик з водою і так і залишають в очікуванні нового власника.
Ми вдячні вам за гостинність та турботу. Насправді, дуже дуже вдячні.. Але залишки колишньої землі, що налипли на наші душі, не дають можливості стати щасливими на новому місці, бо якось так вийшло, що ми не сумісні ні з чим, крім рідних місць...
Вам важко зрозуміти (і це добре, що ви не можете опинитися на нашому місці!), що ми відчуваємо. Вам здається, що ми дуримо і вередуємо.
Але це не так. Ми справді не можемо подолати себе. І ми б начебто теж могли махнути рукою – нас там уже немає. А не можемо, бо там наші старі, там наші будинки, в яких так само цокає залишений нами годинник, там наші квіти, які поливають сусіди, якщо вони ще живі. І ми хочемо туди повернутись так сильно, що хворіємо і ніяк не можемо вилікуватися. Нас з'їдає не незвичний клімат і не брак теплих речей. Нас з'їдає туга, і доки ми не можемо купити квиток до дому, повноцінно нам не жити. А багато хто не зможе купити цей квиток ніколи. Тому що в когось вдома зруйновані вщент, а в когось – пограбовані до останньої дрібниці. І повернутися туди – означає просто вбити себе. Господи! Збережи бодай те, що залишилося від наших сіл та міст!
І ми повернемося! Ми обов'язково повернемося! І, тамуючи подих, зайдемо в рідну домівку. І не зламаємося вже. Бо витримали. І будемо згадувати сьогоднішній день, як фантастичний сон.
Комментариев нет:
Отправить комментарий