ПРО ВІРУСИ СВІДОМОСТІ.

 

Анатолій Кондратьєв 5 марта 2021 года 

ПРО ВІРУСИ СВІДОМОСТІ.

(З книги Крір - бойове мистецтво українських характерників).

16.5.7. ВIРУСИ САМООЦIНКИ.

“Пізнай себе...”, казав Г.С. Сковорода.

Ця метапрограма вже тисячі років надихає людей на самодослідження. Індивідуальність, Я – є активно досліджуваними темами психології.

Кожний рік з друку виходять нові дослідження з питань самоповаги, самосвідомості, самоосягнення, самосхем, самоуправління тощо.

Індивідуальність, як організатор думок, почуттів та дії, є стрижнем особи. Ми краще запам’ятовуємо інформацію, якщо кодуємо її в категоріях свого Я. Прикладом роздумів про своє Я може слугувати концепція про множинність Я.

Ваші можливі Я охоплюють уяву про себе такого, яким ви бачите себе у мріях – багате Я, струнке Я, любе Я і красиве Я.

Вони також охоплюють ті Я, якими ви боїтеся стати – безробітне Я, алкогольне Я, Я, що погано вчиться тощо.

Такі можливі Я мотивують нас, змальовуючи специфічну мету і даючи енергію для їх досягнення. В уяві свого Я велике значення має саморефлексія та самооцінка. Те, що ми відчуваємо у відношенні до себе, також є дуже важливим. Дослідження підтверджують добрий вплив позитивного почуття власної гідності, але також акцентують на шкідливості гордині.

Висока самооцінка приносить чудові результати. Люди, які добре до себе відносяться, проводять менше безсонних ночей, мають більший опір зовнішньому тиску, менше схильні до вживання наркотиків, наполегливіші у розв’язуванні складних задач життя і просто щасливіші від інших.

Порушення почуття самоприйняття та власної гідності є основною причиною нещасть, розчарувань, невдач та відчаїв.

Низька ступінь самооцінки виявляє себе у різних формах. Уразливі для депресій люди можуть відчувати, що вони не в змозі реалізувати свої надії. Схильні до тревоги люди часто усвідомлюють, що вони не в змозі бути тим, ким мають бути. Люди, що негативно відносяться до себе, схильні також до вразливості та підозрілості. Вони будуть мати схильність до приниження інших. Одні люблять своїх ближніх, як самих себе, інші ненавидять своїх ближніх, як самих себе. Низька самооцінка робить людей критичними, ущипливими, цинічними, що у всьому сумніваються, консервативними у дрібницях. Саме через це багато з дослідників вважають, що проблеми людства мають місце не через надмірну гординю та самозакоханість, а від зневаги, неповаги та нелюбові до себе. Але що вражає, то це, що люди виправдовують свою зневагу до себе.

Проаналізуйте-но свої думки і ви побачите, що:

-ви пам’ятаєте і обґрунтовуєте свої дії, самовиправдовуючи себе;

-ви виявляєте свою віру у точність своїх поглядів та суджень;

-ви переоцінюєте те, наскільки добре діяли б в ситуаціях, в яких більшість людей поводить себе не найкращим чином;

-ви, ліпше, повірите в улесливий опис свого характеру, ніж в правдивий. Вам більше подобаються люди, які приписують вам добрий імідж;

-ви підтримуєте свій імідж переоцінкою того, наскільки інші люди підтримують вашу позицію і приймають ваші слабкості, і недооцінкою загальності ваших позитивних якостей.

З другого боку вірус самооцінки діє так, що ви переоцінюєте себе і зовсім недооцінюєте інших. Таке сприйняття себе є підосновою різних конфліктів: від звинувачення в подружній зраді іншої сторони до самозвеличеного снобізму. Переоцінка себе і презирство інших – ось що є тією погордою, яка веде до саморуйнування. Теофаст писав: “Погорда – це свого роду презирство до всіх інших, крім самого себе”. Погорда стає перешкодою до істинної величі, до щастя та процвітання. Віруси свідомості діють так, що людина починає мати погорду до своєї сили і до своєї слабкості, до своїх знань і до свого невігластва, до своєї чесноти та до своєї розпусти. Погорда підштовхує до заздрощів, нетерпимості, ворожому відношенню до світу. Погорда заважає любити і бути любимим. Погорда перетворює вдачу на кару. Найстрашніше – це погорда з обличчям покори.

Здорова самооцінка дає позитивні результати. Сприймайте себе таким, яким ви є насправді і вам легше буде сприймати інших людей.

16.5.8. ПОНЯТIЙНI ВIРУСИ.

Не справжня природа речей визначає ваші дії та почуття, а думообрази. Ми маємо сталу уяву про себе, оточуючий світ і людей в ньому, і ми поводимо себе так, ніби ця уява точно відображає реальну дійсність, її істинний зміст. Можна без перебільшення сказати, що кожний з нас в деякій мірі загіпнотизований чи-то уявами, які некритично сприймалися з інших джерел, чи-то ідеями, які прийшли в голову і які, як ми самі себе запевнили, відповідають дійсності.

Ці негативні уяви та ідеї, що заражені вірусом, з тою ж силою впливають на нашу поведінку, як і ті, що навіюються об’єктові гіпнозу професійним гіпнотизером. Якщо ви вважаєте себе за невдаху, то успіх буде обходити вас. Ви самі себе програмуєте на тривогу, стреси, безсонницю, хвороби, бідність. Саме Ви вибрали забути про те, що Всесвіт забезпечує нас всім необхідним для щасливого життя зараз і у майбутньому.

Життя більшості людей будується на подібних хибних поняттях та уявленнях про світ та про себе. Уява про самого себе – це передумова, база, фундамент, на якому ґрунтується наша індивідуальність, і вона визначає особливості нашої поведінки.

Понятійні віруси стимулюють сталість цих уяв, зашорення світогляду, виникнення жорстких стереотипів, навішування ярликів. Через них практично кожна людина впевнена тільки у своїй правоті, втрачає при цьому гнучкість. Через них ми будуємо свою поведінку не на самих фактах, а на судженнях про ці факти. Ці судження не дозволяють насолоджуватися спілкуванням з людьми, радіти оточуючій природі, бо перетворюють життя у постійний, як замкнуте коло, нудний сон. Не дарма древня мудрість говорить: “Не суди...”.

Є випадки, коли вірус навпаки руйнує ключові стереотипи, установки, переконання та уяви. Він руйнує основи світосприйняття. Уявіть собі, що вірус вражає уявлення про цілісність Всесвіту. Ви можете функціонувати тільки тоді, коли оточуєте себе повноцінними образами, за якими стоїть синхронність чи скоординованість сигналів, що надходять через зір, слух, дотик, запах та смак. З іншого боку, така скоординованість сигналів беззаперечно пов’язана з ідеєю просторово-часового континуума, закони якого є незмінними, в іншому ж випадку ваш розум відмовиться щось сприймати, чи, отримавши шок, звузиться, а то й зруйнується. Наприклад, ви чітко бачите та чуєте щось, до чого не можете доторкнутися. Або ви звикли сприймати світ щільним, речовинним, аж ось, неочікувано, він вами сприймається як вібруючий потік енергії. В деяких таємних школах містерій майстри спеціально та свідомо використовують ці віруси для руйнування сталих уяв та оманливих концепцій, що заважають учням бачити реальність, а також готуючи їх до просвітлення. Реальність так відрізняється від наших уявлень, що неочікувана зустріч з нею приводить до розщеплення, роздвоєності непідготовленої свідомості. Тільки тоді, коли звичне для нас оточення, тобто його опис, зруйнований, ми можемо жити в ньому.

Але найруйнівнішим та розвалюючим всі уяви, поняття та ідеї началом є Смерть. Більшості сучасних людей властиве відсторонення від всього того, що пов’язане з їх Смертю чи викликає асоціації з нею через те, що мало яка людина буває готовою до цього природного акту свого Життя і в глибині Душі боїться його і тому вважає за необхідне обминати все, що має відношення до її майбутньої Смерті. Несвідомо вона відганяє від себе Думку про кінець свого Життя, про сумні обставини, пов’язані з ним, про матеріальні та моральні втрати, які обов’язково виникають у рідних та близьких, про незакінчені справи...

Влучно з цього приводу сказав відомий письменник М. Зощенко: “Відношення до Смерті – це одна з найбільших проблем, з якою обов’язково зустрічається людина у своєму житті. Але ця проблема не тільки не є вирішеною (в літературі, в мистецтві, у філософії), але вона навіть є мало продуманою. Рішення її віддано кожній людині окремо. А розум людини слабкий та боязливий. Вона відкладає це питання до останніх днів, коли вирішувати вже пізно. А тим більше пізно боротися, пізно шкодувати, що думки про смерть застали зненацька...”

Відо-Вістичне Православ’я, як духовна парадигма України-Русі, вчить нас, що безсмертний Дух поступово, на протязі багатьох тисяч років, у багатьох земних втіленнях, розділених між собою проміжними станами Свідомості в Тонких Світах, розвиває та пізнає свої божественні якості.

Кінцева мета всіх земних втілень Духу – збирання досвіду, який у розвтіленому стані трансформується у розумові здібності та духовні якості, що дозволяють людині досягти наступного щабля свого розвитку – стану Боголюдини, не втративши при цьому індивідуальності. Ці властивості, що напрацьовані у посмертному існуванні, створюють моральну та інтелектуальну основу для тієї особи, яка народиться у наступному втіленні Духу на Землі.

Крім того, для багатьох людей, що всім своїм життям прямували до духовної свободи, Смерть є вчителем. Вона вчить помирати невмираючи, вчить бачити оточуючий світ таким, яким він є. Таємним. Дивним. Омріяним. Для просвітленої особи навіть Смерть перетворюється у безсмертя...

Понятійний вірус поступово блокує здібність до інтуїтивного пізнання оточуючого світу. Починає домінувати інтелектуальне, формально-логічне мислення. Поступово з’являється схильність до порожнього розумування, резонерства. Але інтелект, що налаштований на самого себе, на свою власну природу і походження є приреченим, в ньому починають працювати програми самознищення. Саме в цьому і є трагедія сучасної цивілізації, де головним є накопичення та обробка інформації, де інформація є і богом, і метою. Але треба усвідомити, що всі психічні віруси “мешкають” саме в інформаційному полі. І тільки тоді людина може звільнитися від них, коли вийде за межі вічно неспокійного розуму, позбавиться від виснажливої внутрішньої балаканини.

Подальше розповсюдження цього вірусу призводить до розколу свідомості, який проявляється у дезорганізованому мисленні, в розладах вибірності уваги, гострому переживанні ірраціональних ідей, викривленому сприйняттю та неадекватних емоцій. Цей психічний розлад називають шизофренією, що буквально означає “розщеплення свідомості”.

Як проходить зараження цим вірусом? Розуміння того, що наші дії, почуття та поведінка є лише результатом наших уявлень та переконань, є важелем, за допомогою якого відкривається брама до майстерності, успіху та щастя. Змінивши свої власні переконання, ви зможете змінити все своє життя.

Проаналізуйте свої уявлення про себе та про оточуючий світ, свої установки, свої вірування. Як вони формувалися? Звідки вони з’явилися? Яку користь чи шкоду вони принесли вам? Чи зробили вони вас щасливими, вільними? Сформулюйте їх та запишіть. Ви отримаєте кредо, яке визначало ваше життя та ваші вчинки. Його можна визначити як основну метапрограму. Але чому вона принесла стільки руйнування у ваше життя, стільки болі? Змініть цю метапрограму свого життя, орієнтуючись на те, щоб ваше життя стало радісним, творчим, щоб воно приносило щастя вам, людям вашого Роду, України, планеті Земля.

16.5.9. ДИСОЦIАТИВНI ВIРУСИ.

Ці віруси викликають раптову втрату пам’яті, зміну особистості, неузгодженість думок (переконань), та вчинків. У стресових ситуаціях ці віруси активізуються, а коли ситуація стає занадто стресовою, люди намагаються дисоціювати себе від неї. Їх свідомість відмежовується від болючих згадок, думок та почуттів. Багато хто з вас переживав стан нереальності, відділення від власного тіла, зміни обсягів тіла, споглядання себе зі сторони, ніби-то у кіно. Такий стан захищає людину від згадок про сильну біль, яку ця людина мала, наприклад, під час аварії. Лише коли такі випадки стають гострими, страшними, неконтрольованими, це можна вважати за дію вірусів, що ведуть до дисоціативних розладів.

Такий стан може супроводжуватися нездатністю згадати події, схоже як під час сильного алкогольного сп’яніння. В разі сильної дії вірусів починається повна дисоціація свого Я, розщеплення особистості. У таких людей спостерігається дві чи більше окремих особистості з зовсім різними манерами, поведінкою, пристрастями та властивостями характеру. У кожної особистості свій голос, погляд на світ, установки, фізіологічні реакції.

Ці особистості не є ролями, тому що під час дисоціативного розщеплення втрачається самоідентифікація. Якщо актор вважає себе за Гамлета поза сценою, то це не майстерність, а божевілля. Під час дисоціативного розщеплення міняється навіть гострота зору у різних особистостей, що неможливо під час акторської симуляції.

Зараження дисоціативним вірусом.

Життя надається для щастя, творчості, любові ... У людей виникає любов, але в область любові проникають (часто свідомо направлені іншими) віруси і це світле почуття починає трансформуватися.

Люди, нібито пропагуючи любов, починають ненавидіти своїх близьких, несуть зло, винищують один одного; і віруси, що штовхають людей до такої поведінки, живляться саме любовними спрямуваннями.

В історії зараження такими вірусами мало місце під час Христових походів, полювання на відьом, міжрелігійних воєн та міжконфесійної агресивності.

Хто це робить? Особливі віруси, що проникають у світлі емоції, почуття, думки, еманації, починають ними живитися та їх перекручувати.

Творче, Божественне начало трансформується у щось демонічне, руйнівне, що негативно впливає на людину і її свідомість, звужуючи її. Це іржа, ментальна, психологічна іржа, що роз’їдає, розкладає душу людини. При цьому психічне спустошення веде і до фізичної деградації. Думки, мислення втрачають гнучкість, виникають нав’язливі стани, приступи агресії, фобії. Втрачається почуття гумору, неможливість правильного відношення до травмуючих переживань, підвищене навіювання (самозомбування), підвищується самозакохана замкнутість, що приводить до втрати соціальної адаптації.

Способи боротьби та профілактика.

Емоційні віруси, як правило, передаються у той момент, коли людина знаходиться у стані звуженої свідомості – сон, гіпноз, наркотичне сп’яніння, шок, психологічна травма тощо. В цей момент свідомість втрачає здатність фільтрувати інформацію і відбувається запис будь-якої інформації на дуже глибинному рівні. Ці віруси розповсюджуються як спеціально, так і невимушено.

Прикладом спеціального розповсюдження емоційних вірусів є зомбування та кодування свідомості, що практикуються з релігійною та ідеологічною метою і які можна побачити та відчути на собі у будь-яких церквах, зборах релігійних громад, та у державних виборчих технологіях.

Прикладом невимушеного кодування свідомості, від якого страждають багато людей, є родові інформаційні травми. Під час народження дитини, коли мати відчуває біль, а дитина страх нового життя, записується негативна інформація, яка у подальшому житті може зіграти фатальну роль. Наприклад, в цей час випадково падає скальпель і немовля чує цей звук. Маленький запис цієї інформації поступово обростає енергетичною оболонкою, яка за багато років стає страшною пухлиною, що роз’їдає тіло та душу. Надалі, почувши дзвін металу, людина може запустити програми, які асоціюються з болем та страхом і які можуть спровокувати неврозні стани, які на загал, перетворюються у живильне середовище для розвитку вірусів.

Існує широкий спектр древніх орійських та східних духовних практик, які розроблені спеціально для того, щоб забезпечити доступ до перинатальних та трансперсональних областей свідомості людини. Саме тому, нова модель психіки дуже нагадує древні уявлення великих містичних традицій.

Можна оживити пам’ять тіла на клітинному рівні за допомогою холотропного дихання та медитативних практик і подумки повернутися до моменту свого народження. Пірнувши у цей процес в стані медитації декілька разів, людина позбавляється від травматичного переживання своєї появи на світ. Вона ніби-то повертається до стану ембріона, а свідомість робить стрибок назад до першого світосприйняття (передкодованого стану), вибиваючи ґрунт з-під вірусів. В цей час відбувається де програмування свідомості. При цьому знімається недовіра до оточуючого середовища, почуття вини і страху перед ним.

Автори цієї збірки неодноразово проходили медитативні практики очищення свідомості за допомогою холотропного дихання і можуть сказати про те, що після цих практик людину відчуває незмірне почуття щастя та любові. Але рекомендуємо ці практики проводити з майстром, тому що в процесі очищення у людини виходить весь негатив і людина в цьому процесі потребує активної допомоги.

16.5.10. ВIРУСИ СПРИЙНЯТТЯ.

Мільйони подразнень із зовнішнього світу постійно атакують наше тіло. А у суцільній темряві нашого внутрішнього світу, в ореолі таїни працює наш мозок. Цей факт ставить фундаментальну проблему: як образи оточуючого середовища попадають до мозку?

А сучасною мовою її можна сформулювати так: як ми формуємо нашу уяву про оточуюче середовище; таке як вигляд хвиль, шум прибою, запахи моря перетворюються в деякі схеми активних нейронних ланцюгів? І як із цієї живої нейрохімії ми створюємо свою усвідомлену уяву про море та його температуру, про його запах та красу тощо?

Щоб відобразити картину оточуючого світу у своєму розумі, ми маємо помітити фізичну енергію у зовнішньому середовищі і кодувати її у вигляді нервових сигналів, і цей процес традиційно називають відчуттям. Надалі ми маємо відібрати, організувати та інтерпретувати наші відчуття, і цей процес традиційно називають сприйняттям. У нашому повсякденному досвіді відчуття та сприйняття зливаються у один нерозривний, суцільний процес.

Ми формуємо сприйняття, покладаючись не тільки на відчуття, що ідуть “доверху”, тобто до мозку, але й на власний досвід та інтуїцію. У процесі сприйняття де-інде можуть мати місце порушення, починаючи з сенсорних рецепторів і закінчуючи перцептивною інтерпретацією.

Щомоментно наша свідомість фокусується подібно до променя ліхтаря на обмеженій кількості об’єктів та явищ дійсності. Наша свідома увага є вибірковою. Те, що визначає, які саме еманації в даний момент сприйняття будуть відібрані, називається каналом світогляду; його можна розглядати як властивість свідомості відбирати відповідні еманації для забезпечення одночасного сприйняття всіх елементів, що утворюють в даний момент оточуючий світ. Незначна зміна каналу світогляду тягне за собою відкриття нових полів еманацій, які, як правило, люди не сприймають.

Мета внутрішньої алхімії – розвиток здібності свідомо змінювати канал світогляду, щоб вийти за межі вузьких рамок пересічного сприйняття. Хоча навчитися змінювати канал світогляду є непростим завданням, насправді навіть дуже мала його зміна докорінно перебудовує життя будь-якої людини, її буття, поведінку та сприйняття оточуючого світу. Здатність сприймати еманації є властивість живих істот, яку вони продовжують вдосконалювати на протязі всього свого життя. Це дозволяє їм досягнути особливого типу сприйняття. Розвиваючи сприйняття, кожна людська істота з моменту свого народження має вдосконалювати свою здатність відбирати лише частину всіх доступних до сприйняття людини еманацій з тим, щоб практично їх використовувати. Без цього еманації будуть сприйматися як повний хаос.

Існують цілі області нашого буття і багатообразні здатності сприйняття, які забуті нами через обмеження, що були накладені вихованням в межах сучасної культури. В межах відомого розташовується лише незначна частина всіх доступних нам еманацій. Але у цих межах ми, пересічні люди, проводимо все своє життя – тут знаходиться все, що у своєму житті ми сприймаємо як реальність буденного світу. Все, хто ми є і що ми робимо, знаходиться у межах цієї частини еманацій. Невідоме – це практично нескінченна частина світоутворення, яке для пересічної людини є недослідженим. Але кожна людина має можливість перелаштувати себе і почати сприймати інші, що входять до цієї частини світобудови, еманації. В сучасному світі відчуття та сприйняття людей є обмеженими, а це означає, що значна частина Реальності залишається зовсім недоступною до сприйняття. Те, що нами не сприймається, буквально протинає світ, існуючи безпосередньо біля людини, але ніяк з нею не перетинаючись. Для більшості є очевидним, бачити – значить вірити. Багато хто з нас також знають, що вірити – значить бачити. Наш життєвий досвід, судження та очікування можуть забезпечити нас деякими стереотипами сприйняття чи схильностями розуму, що значно впливають на те, що ми бачимо.

Зараження даним видом вірусу.

Віруси сприймання порушують адекватність сприймання дійсності. Справжній масштаб спотворень сенсорної інформації є величезним. Ці спотворення завужують вхідну інформацію, створюють блоки, кліше та стереотипи. Наприклад, сприймаючи людину, ми з’єднуємо воєдино цілий ряд ізольованих сприймань – ноги, колір волосся, тембр голосу, запах шкіри тощо, і цим створюємо неподільну цілісність. На цьому етапі функціонування свідомості деякий обсяг інформації знищується вірусами чи витісняється у підсвідомість. Далі віруси діють і на оцінки усвідомленого сигналу і залишають з усього комплексу зібраного сприйняття лише окремі параметри. В цьому випадку складність механізму зумовлена рухливістю уваги, що, у свою чергу, безпосередньо пов’язане зі зміною мотивації. У кожний окремий момент ми свідомо сприймаємо лише те, що оцінюємо. Через дію вірусів ми отримуємо інформацію досить обрізану, спаплюжену та викривлену, що всякий образ, котрий був побудований на її базі, страждає явною та багатосторонньою недостатністю. Чому ж ця недостатність не охоплюється нашою увагою і, більш того, здається зовсім неочевидною у більшості випадків? Механізм, що з таким успіхом приховує злиденність нашого сприйняття, “вітці” НЛП назвали “галюцинуванням”. “Галюцинування” стає явним, коли людина, виходячи з власного переконання, починає приписувати людям чи об’єктам такі характеристики та дії, які не існують у реальності. У таких випадках кажуть: вона бачить те, що хоче бачити. Оточуючим людям інколи навіть важко зрозуміти, звідки у таких людей впертість та впевненість – нам ніяк не віриться, що вони саме галюцинують, тобто сприймають неіснуюче за реальність.

Віруси, просякаючи у грандіозний механізм сприйняття, використовують більшу частину енергії індивіда. Зворотним боком цього процесу, ще енергоємнішого, є емоційне реагування як результат втягування суб’єкту в те, що він переживає “галюцинаторний” опис оточуючого світу, і тут вже можна побачити функціонування емоційних вірусів.

16.5.11. ВIРУСИ ПАМ’ЯТI.

Ці віруси приводять до викривленого розуміння причинно-наслідкових зв’язків, порушення мнемічних процесів (від грецької мнема – пам’ять), до плутанини уявлення та згадування. Одна негативна згадка, підсилена мнемонічним вірусом, може знецінити тисячі світлих, позитивних згадок. Це викликає тотальну образливість, роздратованість чи паталогічну невпевненість у собі. Інфікованій людині чомусь перестає щастити; хтось ніби-то краде його внутрішні заслуги. Бідолаха працює, а результатів не видно; творить, а його творчість нікому не потрібна; заробляє гроші і постійно їх втрачає. Прагнення вдачі та радості поступово втрачається. Людина поступово занурюється у дрібні турботи земного існування без світла та любові. Деструктивні ідеї поступово захоплюють її розум. У людини повністю порушуються психічні та фізіологічні механізми, що могли б допомогти контролювати процеси запам’ятовування та забування. Образи, що піднімаються з глибин пам’яті, пригнічують її та відбирають життєву енергію.

Віруси пам’яті можуть також інфікувати великі групи людей, навіть цілі народи. Суспільство забуває свою історію, або для маніпуляції народом історія спотворюється.

“Що таке історія, як не брехня, з якою всі погодилися”, - якось закинув Наполеон. А й насправді, історію нашої Батьківщини – України нещадно викривлено з метою нав’язування нам не нашої духовності, нам нав’язують думку, що ніби-то у 988 році Київську Русь було охрищено, а насправді т.з. християнство вкотилося до нас у 17 столітті разом з московським поневоленням, і це все тільки для того, щоб нас, українців зробити рабами, в т.ч. і рабами чужих богів та енергій.

Мета даного типу вірусів – створення не просто підлеглої істоти, а цілого керованого колективу, що має здатність до самовідтворення та експансії. Таким суспільством людей може стати будь-яка суспільна формація. Коли на сцену виходять віруси пам’яті, має місце підміна індивідуальних програм колективними, і саме таким чином, що люди починають сприймати чужу програму дій як свою власну. Така інфікована група є дуже небезпечним джерелом зарази: практично будь-хто, що попав до цієї групи ззовні, рано чи пізно заражається сам. Саме віруси перетворюють групу добропорядних людей в некерований, агресивний натовп, здатний зробити будь-які огидні дії.

Зараження даним видом вірусу.

Віруси пам’яті практично постійно нападають на людину. Можна сказати, що людина постійно знаходиться під загрозою зараження ними. Варто тільки зійти з прямої стежки, і психічна зараза швидко розповсюджується всіма планами свідомості. Саме тому дуже важливим є проведення профілактичних заходів, налаштованих на очищення свідомості від цього різновиду вірусів.

Віруси пам’яті викликають також забування отриманої інформації. Початкова стадія захворювання – це коли людина швидко забуває отриману інформацію, забуває речі, окремі слова, стає неуважним і, на загал, зовсім перестає сприймати прочитане чи почуте.

Способи боротьби та профілактика.

Нижче надаємо декілька технік боротьби з вірусом пам’яті. Ці техніки діють найефективніше, коли їх виконує особа, що ініційована у практики природного зцілювання руками, що зараз має назву “Рейкі”.

1.Практика матричного дихання. В разі виникнення загрози зараження, терміново зосередьтеся на своєму диханні, встановіть спокійне, глибоке та ритмічне дихання і повторюйте про себе видихаючи через серцевий енерговихор захисну мантру – ХУМ чи слова, що дають людині силу – СВІТЛО, ЛЮБОВ тощо.

2. Свідома стимуляція радості. Згадайте, який має вигляд ваше обличчя, коли ви знаходитеся у радісному стані духу. Відчуйте посмішку у своїх очах. Посмішка може бути першим кроком до щастя і дозволить розрядити напружену ситуацію. Випробуйте цей простий спосіб і щиро посміхніться саме зараз. Хіба ви вже не відчули себе краще?

Жінкам потрібно постійно звертатися до цього найдешевшого косметичного засобу, до посмішки...

3. Випрямлення хребетного стовпа. Випряміться! Напружені люди постійно горбляться, ніби-то несуть на своїх плечах весь світовий вантаж і цим притягують небезпечні віруси. Скиньте цей, непотрібний вам вантаж. Прямий хребет має властивість діяти як посмішка. Фізична рівновага тіла є гарантом емоційного балансу. Відчуйте потік світла від маківки вашої голови і аж до п’ят.

4. Релаксація. Викупайтеся у хвилях розслаблення. Свідомо пропустіть хвилю розслаблення через усе своє тіло. Уявіть, що ви стоїте під водоспадом, який змиває всю вашу напруженість.

5. Афірмаційна практика. Ствердіть своє існування у дійсності. Сприймайте її такою, якою вона є. Скажіть собі: “Я можу подолати невдачі. Я знайду найкращий спосіб подолати їх саме зараз”.

6. Наповнювання добродійними струменями Космосу. Наповніть свій розум світлими та чуйними думками.

Сядьте на стілець з прямою спиною, відчуйте на ньому свою вагу і розслабтеся. Візуалізуйте, уявіть собі, що ви дихаєте через сонячне сплетіння. Зробіть декілька глибоких подихів, потім зафіксуйте свою увагу на основі хребта, фіксуючи свої відчуття. Перемістіть свою увагу на тімені голови і уявіть собі центр енергії над тім’ям голови, на відстані долоні. Відчуйте, що ці дві точки (основа хребта та над тім’ям) пов’язані між собою променем світла, що проходить через хребет. Нехай енергія вільно циркулює між цими двома точками (енергоцентрами). Тепер перемістіть свою увагу на сонячне сплетіння, відчуйте енергію, що знаходиться у цій життєво важливій точці. Вплив на сонячне сплетіння є однією з ефективних практик. Поклавши свою руку на сонячне сплетіння дитини, що плаче, можна її таким чином легко заспокоїти. Передайте їй своєю рукою всю свою любов, ласку, ніжність та тепло. Не притискайте руку, а просто увійдіть в резонанс з диханням дитини. Такі зцілювальні техніки накладання рук є старовинними орійськими- волхвівськими практиками.

16.5.12. СВIТОГЛЯДНI ВIРУСИ.

Цей тип вірусів викликає бажання до культивації та розповсюдження оманливих знань, нездатність до сприйняття високих істин та до самопізнання. Вони передаються через систему освіти, що сформована бездарними вчителями, які вже знаходяться під дією світоглядних вірусів. Ці віруси паразитують у сфері образного та абстрактного мислення, повністю паралізуючи інтуїцію людини. Якщо ви почнете говорити з такою людиною про вічність, про зміст життя, про його місію, то це в неї викличе тільки цинічну посмішку. Представники цього типу вірусів інколи провокують психічні хвороби з довгим періодом інкубації, що інколи тягнеться декілька років.

Зараження даним типом вірусу.

Зараження світоглядними вірусами проходить наступним чином. Віруси ослаблюють свідомість і вона не може упоратися з потоком глибинних архетипів, уламками мітів та вірувань. Віруси трансформують основні настанови, порушують баланс віри та сумнівів і не дають можливостей аналізувати та синтезувати. Із цього хаосу людина вибирає, як правило, те, що пов’язане з реалізацією найпростіших програм виживання, тобто задоволення почуттів та інстинктів. Надалі на ґрунті цієї установки вибудовується – чи пропонується вибудувати жертві самій – нове вірування чи логічна система, що є досить прямими та переконливими. Спочатку це проявляється у ентузіазмі чи фанатизмі особи. Рухаючись за цією схемою, що має у своїй основі не сприйняття реальності, а ілюзію, створену інформаційним вірусом, людина поступово деградує.

Наприклад, юдо-християнством пропагується теза про вроджену гріховність, недосконалість людської істоти. Сприйнявши цей постулат, людина занурюється в нудьгу, страх, самозвинувачення. І саме тут релігійні функціонери показують їй вихід: для того, щоб якось перебороти цю свою гріховність роби те, що ми тобі кажемо. При цьому ними пропонуються логічно прямі послідовності вчинків. Розум не знаходить у їх побудові ніяких вад і приймається слідувати за ними, не враховуючи, що теза, на якій була побудована модель поведінки, сама по собі хибна та брехлива.

Інший напрямок дії світоглядних вірусів пов’язаний з розробками нібито прискореного методу навчання. Ефект “25 кадру” Р. Фішера – приклад масового зараження вірусами свідомості, які розповсюджують люди. У 60-ті роки в Америці проводився експеримент з вклинювання незвичним способом реклами у кінофільми. Для досягнення ефекту суцільного зображення кадри кінофільму мають змінюватися з частотою не менше 20 раз за секунду. У кіно прийнятий стандарт 24 кадр/сек. Горе-дослідники через кожні 24 кадри вклеювали у кінострічку деякі нерухомі зображення. Людина не усвідомлює, що бачить вклеєні кадри, але ця інформація, попадаючи у підсвідомість, обробляється там та згодом впливає на дії людини. Це дуже потужний засіб навіювання, котрий віруси свідомості використовують сповна. І ніхто не застрахований, що такі експерименти сьогодні не випробовують і на українському народові.

Має місце й інша схема дії світоглядних вірусів: хибний світогляд вмонтовується у свідомість людини. Відповідно, для цього потрібно сприятливе середовище. Світогляд людини має одразу бути готовим до сприйняття деструктивних установок. Така деформація світосприйняття, наприклад, виробляється в НЛП (нейролінгвістичному програмуванні). Так звана робота у моделі клієнта – ідеальне середовище для розповсюдження світоглядних вірусів. Інфікована людина підлаштовується до вибраної жертви, клієнта, говорить його словами, думає його думками, використовує його метафори і цим викликає несвідому довіру. Будь-які маніпуляції з людською психікою, що направлені на досягнення якоїсь малої мети, провокують розповсюдження психічних вірусів. А якщо вибудована ціла теорія маніпулювання чужою свідомістю, що орієнтована на швидкий продаж товарів чи ідей (у найширшому розумінні), та ще й теорія, що знаходить відгук у незрілих головах, то вона тільки сприяє все більшому інфікуванню людства.

Способи боротьби та профілактика.

Читайте як можна більше книжок високого духовного рівня: Велесову книгу, Слово о полку Ігоревім, Віди, Бхагават Гіту, Даоські трактати, Суфійську поезію, Тибетські та Буддиські сутри, Авістійські твори, художню літературу духовного спрямування, таку як поезія Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, “Два життя” Конкордії Антарової тощо. Їх висока поетика та ритм збагачують розум, очищують серце, навчають мудрості. Але не треба створювати своєї власної релігії, взявши з кожної існуючої те, що вам найбільше сподобалося, бо немає релігії, вищої за Істину.

Спілкуйтеся з чистими, чесними та світлими людьми, з такими, що мають чистий розум, відкрите серце та глибоку мудрість. Ставте перед собою високі завдання та ідеали, збагачуйте свою свідомість красою та щедрістю природи, цінуйте життя у всіх його проявах. Нехай кожна ваша дія стане медитацією. Усвідомте єдність зі своїм народом і завжди шукайте самопізнання.

16.5.13. ВIРУСИ ЗАСОБIВ МАСОВОI IНФОРМАЦII.

Віруси засобів масової інформації є дуже великим різновидом вірусів свідомості. Вони так називаються за способом розповсюдження у людському середовищі. Ці віруси мають велику здатність до самовідтворення у головах людей та у масовій свідомості. Нами ставиться акцент на декількох типах вірусів:

1. Свідомо розповсюджувані віруси. Вони передаються через рекламу деяких товарів та послуг, нав’язуванні участі у непотрібних людині заходах (політика), нечемні та недопустимі рекламні жарти та трюки, що знижують поріг сприйняття. Ці віруси спеціально розроблені та призначені саме для розповсюдження саморуйнівної ідеології та моделі поведінки. Найкращий приклад такого вірусу – реклама сигарет, пива, що нав’язується за зразок соціальної поведінки.

2. Автономно функціонуючі віруси., що безсистемно рухаються інформаційним простором. Їх ніхто намірено не запускає, але вони швидко захоплюють та підкоряють собі слабку свідомість; атака слідує за атакою, до того часу, поки ослаблений організм не здається.

3. Самовідновлюючі віруси, що породжуються безпосередньо якимись подіями. Вони реагують на простий інтерес людей і розповсюджуються за їх власною згодою, наштовхуючись на соціальну слабкість чи ідеологічний вакуум духовно ослаблених особистостей.

Одна з характерних рис розповсюдження такого виду вірусів – величезний ареал їхнього перебування. Не буде перебільшенням сказати, що їхній ареал – вся наша планета. Особлива група вірусів засобів масової інформації – телевізійні. Ці віруси розповсюджуються по всьому світу телемережами. Для такого виду переносників ментальної зарази не існує ніяких кордонів і вони за лічені секунди можуть переноситися на величезні відстані, викликаючи свого роду епідемії. Вони провокують почуття тривоги, паніки та страху, позбавитися яких інколи неможливо. Непропорційно великі періоди часу, що втрачається багатьма людьми перед телевізором, є ідеальною умовою щодо дії вірусів свідомості на психіку. Психічні епідемії відображають взаємовідношення між людською та вірусною популяцією. Виникнення епідемій – це зіштовхування двох цивілізацій, і яка цивілізація переможе, залежить від готовності людей до сприйняття інфекції.

Віруси свідомості нібито літають у повітрі, за сприятливих умов оволодіваючи розумом і “коректуючи” поведінку людини. Зміна свідомості під дією вірусів реклами стає можливою через поступові мутації. Характерні прояви вірусів засобів масової інформації: емоційна нестійкість, схильність до афективних реакцій, порушення сну, розбалансування системи захисної активності.

Характерний приклад психічного зараження через телебачення – спеціальний показ деградаційних моделей поведінки з метою їх копіювання. Нестійка юнацька свідомість особливо підпадає під віруси суїциду, які творять їх кумири, герої фільмів. Коли в Німеччині було показано шестисерійний фільм “Смерть учня”, в якому 19-літній хлопець кидається під потяг, на протязі 70 днів після телесеріалу було зареєстровано сплеск спроб суїциду саме у такий спосіб, як у цьому фільмі. А скільки молоді залучилися до наркотиків, мавпуючи інфікованих вірусами свідомості рок-співаків! Заглядаючи у майбутнє, нескладно спрогнозувати той час, коли вірусів стане так багато, що треба буде говорити про тероризм проти свідомості.

Людині необхідно мати внутрішній, ментальний контроль інформації, який звалюється на неї з телебачення, з газет та книг, з Інтернету. Під дією вірусу знижується уява про самоцінність людського життя; на свідомість, непідготовлену до сприйняття деструктивної інформації, звалюється накопичений багатьма роками існування масової індустрії весь її руйнівний арсенал. За ментального контролю у відповідь на атаку вірусів засобів масової інформації у свідомості запускається механізм саморефлексії, і вона перестає підкорятися командам психічних паразитів.

(Далі буде)