Лариса Щепьоткіна. Цікаво: коли спалимо всі ліси та продамо всю землю, що будемо робити?!

От у мене виникає питання до пересічного українця: що він думає про своє майбуття?

Адже кожен з нас має десь жити,  щось одягати, чимось годуватись,  дарувати своє кохання, пестити своїх діточок….

Де це все має відбуватись?

Сьогодення спонукає нас йти на уклін до надавачів послуг, що обіцяли забезпечити нас якісними послугами з усіх питань: і соціальних, і політичних, і громадянських.

І навіть придумали для нас такі чудові закони: Декларацію про державний суверенітет народу України, Основний закон – Конституцію і ще купу інших гарних законів, що забезпечують наші права людини та громадянина.

І підписали Всесвітню Декларацію прав людини, Міжнародний пакт про соціальні та політичні права, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, купу протоколів до них…

Саме для цього вони забрали у своє користування всі надбання наших батьків, дідів та прадідів, що надали нам БАТЬКІВЩИНУ, навіть не спитавши нашого дозволу на це…

І от зараз ми стоїмо у розпачі.  

Нічого з того, що нам обіцяли політики не відбулося.

Більш того, ми позбавлені всієї нашої спадщини, до якої ми так безтурботно поставилися, пам’ятаючи шанобливе ставлення до нас з боку органів державної влади за часів Радянського Союзу.

Все наше національне багатство: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, весь економічний та науково – технічний потенціал народу України опинився в руках панів, що розпродують його направо та наліво, безсоромно нехтуючи своїми обіцянками та нашими правами.

Неможливо стало жити на рідній землі українцю: ані землі,  ані  роботи, - одні злидні.  

А тут наші пани-обранці підметушились: відкрили кордони до Європи, біжи, злидар, в наймити до закордонних панів, поки ми тут твоїх батьків та діточок виховаємо як слід та поховаємо, щоб не залишилось навіть згадки про тебе у рідної землі.

А щоб ти не думав про свої права людини, то ми тобі ставимо тавро фізичної особи, що не має ані права, ані мозку, ані майна, - така собі скотина.

Ви скажете, що я перебільшую?

Та ось вам факти.

Звернулась я до органів державної влади та місцевого самоврядування з заявою про вчинення злочину приватними акціонерними товариствами, що протиправно заволоділи системами та мережами виробництва, транспортування, розподілення та постачання електричної енергії, природного газу, електричного зв’язку, тощо.

Органи державної влади та місцевого самоврядування взяли на себе обов’язок дотримуватись законодавства (насамперед Конституції України) щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина на території України. В законодавстві чітко зазначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Про  це мені повідомив виконуючий обов’язки директора Департаменту житлово – комунального господарства та паливно – енергетичного комплексу Херсонської обласної державної адміністрації В.Рассолов.

Цыкаво, що цей посадовець ще й погрожує мені, посилаючись на ст. 383 Кримінального Кодексу України. Налякав!

От тільки суди не мають права розглядати позови ЛЮДИНИ, бо законодавством їм дозволено спілкуватись тільки з фізичними особами, що мають сплачувати ще й судовий збір за розгляд їх позовів. Зазначу – немаленький.

Ну, і самі розумієте – які права у фізичної особи? Головне право – платити за все отім панам, що понаутворювали собі всілякі органи та закони, аби позбавити  людей навіть думки про те, що вони ЛЮДИ, а не якась скотина.

Для цього й війну на українській землі розв’язали, і циркові вистави в ВРУ, КМУ, НАБУ, СБУ, генпрокуратурі, президентській адміністрації весь час проводять, аби остаточно пограбувати нашу країну та поділити між собою.

Багато років я на світі вже прожила. Всілякого побачила. Дивує мене та покірливість, з якою мої співвітчизники схиляють голову перед лиходіями та крадіями, що шматують неньку.

Чи хоче мій народ жити, чи вже остаточно прийшов край всім бажанням?

А треба так мало: лише знайти проміж себе розумні голови та підтримати їх у бажанні відродити Україну, повернути собі свою країну, свою землю та спадок.

Це можна зробити, об’єднавшись за місцем проживання, та надавши своїм діточкам довіру на захист.

Жодний чужеземний лиходій не прийде на допомогу панам.

Їм допомогти можуть лише наші рідні зрадники, з метою отримати частку пограбованого майна. 

Але  це не принесе їм щастя. Після винищення народу прийде і їх черга. Ніхто не цінить зрадників, не береже та не шанує.

У нас ще є час зберегти родину та Батьківщину. Поки що є….

З ДНЕМ ВСЕСВІТНЬОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ З ПРАВ ЛЮДИНИ всіх. Шануймося.