ВНИМАНИЕ

Материалы публикуемые в блоге это интернет обзор местных и зарубежных средств массовой информации.
Все статьи и видео представлены для ознакомления, анализа и обсуждения.
Мнение администрации блога и Ваше мнение, могут частично или полностью не совпадать с мнениями авторов публикаций.

четверг, 4 мая 2017 г.

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ: ШЛЯХ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ГРОМАДИ (ЧАСТИНА 3)

ТИТУЛЬНА НАЦІЯ ПОВИННА ШВИДШЕ ДІЯТИ!


Етап третій – завершення

     Зміна вивісок на державних установах нічого спільного із заснуванням держави не має, а саме так були сформовані всі теперішні "державні органи влади". 
У тому числі і Верховна рада УРСР, яка одним розчерком пера перетворилась в Верховну Раду України, бо, як відомо, ОРГАН    не є самостійним організмом, а є лише органом, на який покладено певні функції задля забезпечення життєдіяльності організму. Якщо орган утворено не самим організмом, то, скоріше за все, це є паразит. А паразитів знищують, бо інакше вони вб'ють організм. Саме таких паразитів ми отримали в спадок від більшовизму і їх сутність від зміни назви не змінилась і не зміниться, а навпаки - як ракова пухлина, буде розростатись і вбивати Україну.

   Становлення нової, самостійної, унітарної, національної держави – Україна з республіканською формою правління (від лат. res publica — справа громади), якою і було формально проголошено Україну передбачає не тільки проголошення її незалежності, але й певні складні юридичні кроки.
   Неважливо хто, важливо що. Саме "що" має стати тим юридичним процесом становлення України як держави, замовчування необхідності такого процесу є злочином проти України, а оголошення це своїм проектом з претензією на авторське право тягне на "клініку".
   То хто ж виконає процес становлення держави, процес набуття своїх конституційних прав? Та не може його ніхто виконати окрім самого Українського народу – великої громади. Не може цей процес безпосередньо виконувати жодна політична сила, жоден державний орган-паразит, цей процес має бути виконаний народом України, громадянами, які мешкають в певному населеному пункті. Політичні ж сили можуть лише ствердити свою готовність зорганізувати та запустити маховик такого процесу, допомогти консультативно, а в подальшому розвивати саме такий організм-державу. На рівні сіл та селищ цей процес не є важким, але на рівні міст, а особливо міст з районним поділом, все набагато складніше. Це надскладний процес в містах, який має вибудовуватись з будинкових ОСНів до: вулиця, квартал, мікрорайон, район міста/місто; які вже безпосередньо мають стати окремими територіальними громадами. Можна лише собі уявити як місто зі 100 000 і більше населенням, збирається на загальні збори, але нічого страшного в цьому немає. По-перше, є гарні приклади європейських країн, скажімо Швейцаріяю. По-друге, більшість питань вирішуватимуться на рівні ОСНів. По-третє, мають бути запущені всі можливі електронні форми демократії, та й делегування делегатів ще ніхто не відміняв. У тій самій Швейцарії на загальні збори стотисячного міста ніколи не збирається більше як 35% і цього достатньо для вирішення повсякденних питань, але не державотворення, для такої процедур потрібно 50%+1 голос від всіх громадян які мають право голосу. Якщо ми в майбутньому хочемо бачити Україну успішною державою, то мусимо це виконати та в решті-решт скористатися тим, що насправді було запроваджено ще нашими пращурами, тим, чим користується півсвіту, але не ми самі.
   І чи не найважливішим елементом, який має бути виконаний на етапі становлення держави - відновлення нацією своїх прав на самовизначення в своїй національній державі, має стати процес про який воліє не згадувати олігархат – конституанта, бо саме це і стане їх похоронною церемонією. В різних країнах цей процес називають по різному: установчі, національні, народні, конституційні збори, конституційна асамблея, конституційний конгрес, конституційний конвент тощо. Наприклад, в Україні такий процес вже пробували запустити 100 років тому і тоді цей процес назвали "Українські Установчі Збори", але він так і не був довершеним.
   Конституанта – це орган установчої влади; всенародний, а в Україні це Український народ, вищий колегіальний тимчасовий представницький орган, спеціально скликаний для розробки й ухвалення Конституції держави. Перші в світі Конституції були розроблені та ухвалені саме таким органом. В умовах сьогодення Конституція України обов'язково має бути затверджена ще й всеукраїнським референдумом. Саме в процесі вдосконалення Конституції України 1996 року потрібно врахувати вимоги "Декларації про державний суверенітет України", яка наголошує що, Україна є унітарною Республікою, національною державою, в якій виключно українська нація має невід'ємне право на самовизначення. Водночас ми, українська нація, шануємо національні права всіх народів та національностей, які проживають в Україні і визнаємо їх Громадянами Республіки, а разом становимо народ України, але лише нація має право на самовизначення.
   Питання змін нинішньої Конституції України є суперечливим. Разом з тим, вже є те, що вже показало свою недієздатність. Одним з найважливішим в життєдіяльності держави є Розділ VІІІ "Правосуддя". Також потребує змін Розділ V "Президент України", наприклад, чіткого визначення меж недоторканості та позбавлення деяких повноважень. Таких самих змін потребує Розділ ІV "Верховна Рада" тощо. Конституція має визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян тощо. Зміни до Конституції України мають розроблятись саме "Конституантою", яка своєю чергою має складатись з гідних представників нації.
   Але вносити зміни до Конституції України це другорядне питання, першочергово має бути виконана єдино законно діюча редакція Конституції України, оригінал 1996 року.
  
   При написанні статті використані матеріали:
"Маніфест української громади" - http://terhromady.info/manifest-ukrayinskoyi-hromady/

Опублікував: Дмитро Скобліков
http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com/    СІЧЕСЛАВ ІНФО

Комментариев нет:

Отправить комментарий