Сандул Вячеслав Андрійович, голова Нікопольського відділення
Міжнародного фонду Дніпра, голова Нижньодніпровської
громадської басейнової ради ВЕР «Хортицький Форум», учасник Глобал –Форуму Ріо
– 92. м . Нікополь, Україна, ел.пошта
vas@nikopol.net
Інтегральним показником стану
суспільства, його пріорітетів, всієї діяльності є стан поверхневих вод, доступ до
води та санітарії, наявність та контроль за виконанням на державному рівні показників
якості питної води. Якість питної води
стала фактором національної безпеки.
Регулювання суспільних відносин у
водогосподарській діяльності здійснюється наступними законодавчими блоками: 1)
конституційного та іншого законодавства про права громадян, 2) цивільного
законодавства - блоку про захист прав споживачів,
3) адміністративного законодавства,
4) підприємницького законодавства,
4) містобудівного та іншого
планувально – будівельного законодавства, 5) санітарно – гігієнічного
законодавства, 6)екологічного законодавства. Таким чином «існує величезний
масив регулюючих норм різних галузей права, що відносяться до різних сфер
діяльності, мають різну юридичну силу, приймались на різному рівні в різні часи
різними відомствами і які безпосередньо регламентують чи можуть бути
застосовані до відповідної предметної сфери» (Н.Р.Малишева, Інститут держави і
права ім. В.М.Корецького)
Ще в 19 столітті зі зростанням
промисловості постало питання про кількість води, що тече в річках. В другій
половині 20 століття дослідження водного балансу одержало виключно важливе практичне значення для раціонального
ведення водного господарства в умовах зростаючої потреби в прісній воді у всіх
районах нашої планети.
В історію гідрології увійшли
дослідження залежності стоку від кількості опадів та інших фізико-географічних
факторів виконаних для всього Дніпра в 1902 році Н.І. Максимовичем та Е.В.
Опоковим в 1904 році для верхнього
Дніпра.
В 1884 році опублікована класична
праця видатного російського кліматолога і географа О.І. Войєйкова (1842 – 1916)
«Климаты земного шара, в особенности Росии» . В цьому ж році опублікована також
стаття «Реки России». Ось його висновок мовою оригіналу. «При прочих равных условиях, страна будет тем богаче текучими водами,
чем обильнее осадки и чем менее
испарение как с поверхности почвы
и вод, так и с растений. Таким образом реки можно рассматривать как продукт
климата»
Сьогодні з усією гостротою
підтвердився висновок , що країна може бути багатою лише водами, що течуть. Накопичені у водосховищах України
48,23 куб .км води ( з них в дніпровських
морях 43, 8 куб км.) перевищують
дозволене Водним Кодексом України. В наших штучних водоймах накопичено обсяг
води, який відповідає орієнтовно обсягу всього
річного стоку. Акумульований транзитний
стік, що утворюється на територіях водозбірного басейну сусідніх держав
дозволив розмістити і далі планувати нарощування
підприємств енергетичної, гірничо – металургійної та інших галузей
промисловості.
Зміни клімату в першу чергу ведуть
до загострення вже існуючої кризи та нехватки прісної води. Однак цієї проблеми
вперто не хочуть знати «стратеги», які планують нарощування потужностей ядерної
енергетики та інших водовитратних галузей промисловості.
Водне законодавство розвинених
країн передбачає першочергове і пріорітетне використання води для забезпечення
існування людини і потреб всяк сущого.
Наше водне законодавство потреби у воді для промисловості і людини ставить
поряд. Якраз це стало однією з головних причин погіршення якості питної води, джерелом
якої є для поверхневі води. Ще за часів СРСР АН України чітко заявила, що водні
ресурси України вичерпані і не допускаютьбудівництва нових атомних блоків [1]. На той час існувала відповідальна
державна структура, яка визначала водногосподарські баланси та обсяги води, яка
може бути використана для промислових та енергетичних проблем. Сьогодні в
системі державних виконавчих органів влади такої структури не залишилось.
Обсяг використання води необхідно
планувати та відстежувати, орієнтуючись на кількість яка утворюється на
території держави чи спільности. Ступінь використання прісних вод визначають коефіцієнтом,
який одержують з відношення величини водоспоживання до обсягу води відновлюваної
на території водозбірного басейну. Наш
показник перевищує 40 % , і відноситься до категорії з дуже високим навантаженням на водні ресурси.
Ще в 1996 році Міністерством
охорони здоров’я
України було розроблені для запровадження санітарні
норми і правила для питної води. Постійні переноси терміну впровадження на даний
час визначено 2015 роком.
Проблеми змін клімату в першу чергу загострюють проблему питного
водопостачання, до вирішення якої готуються країни, що турбуються про своє
майбутнє. Так в США для ядерних і
теплових електростанцій встановлені терміни припинення скидів до поверхневих
вод.
Програмою розвитку ООН в
документі «Доповідь про розвиток людини 2006» названі основні причини бід та
напрямів діяльності – влада, бідність та
глобальна криза водних ресурсів. Україною не виконуються цілий ряд
ратифікованих міжнародних конвенцій, серед яких Оргуська конвенція , Протокол про воду і здоровя та
інші.Уряд не виконує своїх же рішень, зокрема не було жодної публікації
Національної доповіді Про якість поверхневих вод та стан питного водопостачання.
В договорах на поставку питної води показнки її якості не
приводяться , Кабінет Міністрів затвердив за собою право надавати дозволи на
подачу питної з відхиленням від ...(від яких показників там не вказано)
Є всі підстави стверджувати, що в
умовах зміни клімату та бездіяльності з’явиться «стійкий запах прогресу». В.Гюго зазначив,
що в історії клоак народжувалась історія
людства. Лондон в 1858 році, Париж в
1880 роках пережили «дні великої воні»,
після яких розпочато будівництво систем каналізації, що працює і по сьогодні.
Свого часу цей досвід враховано при будівництві наших міст. Існуюче
господарство вимагає затрат, тому є
перспективи появи та наростання цього стійкого «запаху прогресу». І в Запорізькій
(Біленьке) і в Херсонській областях (Берислав)
є населені пункти та об’єкти в яких або відсутня або незадовільно функціонує
очистка каналізаційних стічних вод.
Найбільше антропогенне
навантаження на поверхневі води Дніпра спостерігається на дільниці від
Дніпродзержинскої ГЕС до гирла. «Здесь безвозвратно потребляется более 5млрд
м.куб.(76 % от общего безвозвратного водопотребления ) и сбрасывается около
1,1 млрд.м.куб загрязненных стоков (83%
от общего их объема в бассейне) Основной объем безвозвратных потерь формируется
в Днепропетровской (12%), Херсонской (23 %) и при передаче воды каналами.
Промышленные предприятия Днепропетровской и Запорожской областей являются
основными загрязнителями Днепра . На их долю приходится около 75 % сброса
загрязненных стоков » [2]
Управління водами, як компонентом довкілля, має свої специфічні особливості. В Конвенції
про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер
сформульовано міжнародно визнані керівні принципи щодо управління водами. До
них відносяться принципи обережності, запобігання, справедливості для всіх
поколінь, плати за забруднення, багатогранності цінності води, збереження води,
прозорості, участі громадськості, уразливості та справедливого доступу до води.
Окремо необхідно зупинитись на інтеграційному принципі, згідно якого водними
ресурсами «слід управляти в інтегрований спосіб в межах водозбірних басейнів з метою повязання соціального та економічного
розвитку з охороною природних екосистем, а також водного управління з заходами щодо регулювання якості повітря та
використання землі в межах всієї водозбірної території, включаючи прибережні морські
води і підземні водоносні горизонти» [3]
Водний Кодекс України (ст.13)
наголошує, що «державне управління в галузі використання й охорони вод та
відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом». Однак це на
сьогодні лише декларація через відсутність організаційної структури і конкретних
планів щодо її створення в майбутньому. Більш того, діюча законодавча база
починаючи з Бюджетного кодексу не дозволяє
змінити підходи та створити нові структури в сфері використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів .
Площа водозбірного басейну та
величина гідрографічної мережі є найбільшою
в верхній течії Дніпра та найменшою в його нижній течії. Це створює
передумови для впровадження системи
басейнового управління якраз в нижній течії Дніпра. Перша черга басейнової системи управління має бути створена шляхом
підготовки та укладання міжобласної басейнової угоди між обласними радами та
держадміністраціями Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та
Миколаївської областей.
Необхідність міжобласної співпраці
у вирішенні водних проблем підкреслена у
підсумкових документах науково – практичних конференцій, яка пройшли в
грудні 2006 року в Нікополі до 50
річчя створення Каховського водосховища
[4] , травні 2009 [5] та міжобласної наради в грудні 2010 року [6]. В
грудні 2006 року на науково – практичній конференції створено Нижньодніпровську
громадську басейнову раду Всекраїнського Екологічного руху «Хортицький Форум»
та затверджено проект «Каховське водосховище: передісторія регіону, задум і
створення, сьогодення, проблеми, перспективи”
Існуючі та розроблені на період до 2015
року Стратегічні плани розвитку Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської
областей не передбачають співпраці для вирішення водогосподарських проблем
Нижнього Дніпра. Остання науково – дослідна робота з вивчення стану Каховського
водосховища , в якій приймали участь провідні інститути, виконана в 1986 році.
Однак вже сьогодні заявлено про плани розширення Запорізької АЕС, будівництва
Каховської ГЕС- 2 та інші. При цьому поза увагою залишається проблема якості питної
води та водовідвення.
Сьогодні в умовах наявних змін клімату особлива увага повина
приділятись стану водних ресурсів . Якраз тому Європейскою Економічною Комісією
в рамках Конвенції з охорони і використанню транскордонних водотоків і міжнародних
озер підготовлено «Руководство по водным ресурсам и адаптации к изменению
климата» [7]
Посилання
[1] Протокол засідання Наукової
ради АН УРСР з технічних і еколого – економічних аспектах розміщення,
будівництва і безпечної експлуатації крупних енергетичних обєктів 14.10.1985 р.
[2] Основные результаты
международных экспедиционных исследований качества воды в бассейне
Днепра. Программа ПРООН-ГЭФ экологического оздоровления бассейна Днепра. Центр
исследования международного развития (IDRC), Харьков, «Веста» , 2003г.
[3] О.Г. Васенко, В.Р Лозанский , Система управління охороною вод у
басейні Дніпра,
Харків, УкрНДІЕП, 1999 р
[4] Еколого – геологічні проблеми Каховського водосховища (до 50 річчя
створення) . НАНУ, Державна наукова установа «Відділення морської
геології та осадочного рудоутворення», Нікопольське відділення міжнародного
фонду Дніпра, Кривий Ріг , 2009
[5] Південна Зоря 12 червня 2009 р.
Резолюція другої науково – практичної конференції
Каховське
водосховище + 53. Міжобласна басейнова угода веління та вимога часу.
[6] Нікопольська Правда 16.12.2010г. Три области объединятся
вокруг Каховского водохранилища
Комментариев нет:
Отправить комментарий