Доброчесність полягає не в тому,
щоб утриматись від пороку,
а в тому, щоб не прагнути до нього.
Джорж Бернард Шоу.
Корупція сьогодні в Україні має особливості, які
відрізняють її від корупції в розвинутих країнах світу. Українське суспільство
в цілому характеризується низьким рівнем міжособистісної довіри. За даними
опитування громадської думки, проведеного в 2001 році, тільки 27,2% українців
погодилися, що більшості людей можна довіряти. Дуже незначна кількість громадян
подає офіційні скарги на корупційні дії до органів влади, або органів
правопорядку. Більшість вважає таке оскарження марним, а незначна кількість
опитаних побоюється відплати. У 2007 році 52% громадян вважали, що корупція
може бути виправдана як засіб ефективного вирішення проблеми, якщо вона
виникає.
Соціальні та політичні інститути не користуються довірою
громадян. Наприклад, в 2010 році тільки 7,5% громадян довіряли судам, 9,3%
громадян – довіряли міліції, 11% - висловили повну довіру до засобів масової
інформації, 29,1% - довіряла церкві. Однак рівень суспільної апатії навряд чи
можна вважати високим, тому що, починаючи із 1994 року не менше 60% виборців
взяли участь у всіх загальнонаціональних виборах.
До найбільш корумпованих інститутів громадяни України відносять суди, міліцію,
парламент, публічний сектор, заклади освіти, до найменш корумпованих –
релігійні організації. Такий стан справ у боротьбі з корупцією пояснюється
низкою чинників, а саме:
- недостатнім рівнем прозорості діяльності
органів влади на всіх рівнях;
- слабким рівнем залучення громадськості у
формування державної політики;
- політизацією судової, правоохоронної систем та
державної служби;
- загальною недосконалістю антикорупційного законодавства;
- відсутністю належного контролю за його
виконанням та фактичною безкарністю корумпованих чиновників.
Українці
отримують здебільшого інформацію про кампанію боротьби з корупцією із засобів
масової інформації, і набагато менше знають про антикорупційні кампанії,
ініційовані Верховною Радою та Кабінетом Міністрів. А найбільш ефективними
респонденти вважають ті програми, що ініційовані міськими та селищними органами
влади, а також приватним сектором. За даними дослідження 2007 року, лише 11%
респондентів були поінформовані про президентські антикорупційні ініціативи,
хоча 61% респондентів переконані, що сам е Президент є головною офіційною
особою, відповідальною за вирішення проблеми корупції. 36% українців вважали,
що найкращим заходом для вирішення проблеми корупції є скасування
недоторканості депутатів Верховної Ради.
Можемо
констатувати, що ситуація наразі не зазнала істотних змін.
В розділі
висвітлюються питання, пов’язані із рівнем корупції в наступних інституціях:
·
медицина
·
освіта
·
правоохоронні органи
·
органи судової влади
·
бізнес
·
засоби масової інформації.
[U1] Розділ підготовлено на основі дослідження "Національна система доброчесності: оцінювання України". Комплексне дослідження "Національна система доброчесності в Україні" здійснювалося силами Творчого об'єднання ТОРО (Контактна група в Україні Transparency International) та Лабораторії законодавчих ініціатив (Київ, Україна) під методичним супроводом Секретаріату Transparency International (Берлін, Німеччина). Дослідження було виконано з травня по грудень 2010 року за методологією "Національна система доброчесності" (National Integrity System), розробленою Transparency International та апробованою більш як у 70 країнах світу. Незалежній оцінці були піддані такі українські інституції та сектори: парламент, уряд, органи судової влади, публічний сектор, правоохоронні органи, Центральна виборча комісія, Уповноважений з прав людини, Рахункова палата, спеціалізовані антикорупційні органи, політичні партії, медіа – сектор, організації громадянського суспільства та бізнес – сектор.
Комментариев нет:
Отправить комментарий