Незалежність судової гілки влади –
наріжного каменю демократії, що керується верховенством права, - в Україні не
достатньо гарантується законом і не забезпечується на практиці. Суди не можуть
ефективно функціонувати через недостатність фінансового та іншого забезпечення
їх діяльності. Механізми підзвітності на практиці належним чином не забезпечено;
доброчесності суддів перешкоджає відсутність у законодавстві положень щодо конфлікту інтересів та розкриття
інформації про майновий стан.
Законодавство України про судоустрій і
статус суддів після його реформування у 2010 році передбачає достатні юридичні
гарантії кадрового забезпечення органів судової влади , оплати та умов праці
суддів. У статті 129 нового закону "Про судоустрій і статус суддів"
чітко визначається поняття суддівської винагороди, яка складається з посадового
окладу та доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в
суді; науковий ступінь; роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Уперше
розмір посадового окладу суддів визначено безпосередньо законом; при цьому він
прив’язаний до мінімальних розмірів заробітної плати. Це виключає можливий
вплив органів влади на розмір суддівської винагороди, а також створює
можливості для його коригування з урахуванням змін в економічному розвитку
країни. Раніше розміри посадових окладів визначались рішенням Кабінету
Міністрів України і, таким чином, могли переглядатись на власний розсуд
виконавчої гілки влади.
На практиці обсяг фінансових та інших
ресурсів, які мають у своєму розпорядженні українські суди, є значно меншим за
обсяг, необхідний для ефективного здійснення правосуддя. Судова влада залежить
від органів виконавчої влади на всіх етапах бюджетного процесу – від планування
бюджету судів до його виконання.
Згідно з даними Державної судової адміністрації України із 780 судів
загальної юрисдикції лише 13,5% судів розташовані в приміщеннях, придатних для
здійснення правосуддя (тобто приміщеннях, які мають достатню кількість залів
судових засідань, нарадчих кімнат суддів, приміщень для підсудних та охорони,
кімнат для працівників апарату суду тощо). Фактичне фінансування виконання
Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями у 2006 – 2008
роках становило лише 6% від запланованого обсягу фінансування . Близько 42%
суддів переконані, що державою забезпечується не більше 40% реальних потреб
судів у фінансових та інших ресурсах. Майже 90% суддів вважають, що рівень
їхньої винагороди є недостатнім для забезпечення незалежності при здійсненні судочинства.
Судова незалежність не забезпечується належним чином на практиці. Відсутні чіткі та
об’єктивні критерії відбору суддів, які б ґрунтувалися на їх професійних
якостях. Важлива роль у доборі суддів
відводиться усним співбесідам, що створює можливості для зловживань. За даними
центру політико-правових реформ процедура відбору суддів не є достатньо
прозорою, і на неї впливає корупція – стати суддею без особистих зв’язків або
попередніх домовленостей практично неможливо.
Протягом 2007 – 2008 років органами влади, в тому числі Президентом
України, було прийнято ряд рішень, які можна розцінювати як політичне втручання
у діяльність судової влади, несумісне з принципом незалежності судів. Серед
них: рішення про ліквідацію окремих судів, звільнення суддів, які виносили
рішення в інтересах опозиційних політичних сил. У вересні 2007 року Європейська
асоціація суддів висловила серйозне занепокоєння ситуацією, що склалася в
Україні у зв’язку з притягненням суддів до дисциплінарної відповідальності.
З квітня 2010 року суттєво зросла кількість випадків звільнення суддів у
зв’язку з порушенням ними присяги, коли декілька суддів судів вищих інстанцій
було звільнено парламентом за поданням оновленого складу Вищої ради юстиції. У
деяких випадках підстави для звільнення суддів викликають запитання , зокрема
стосовно звільнення суддів за рішення, ухвалені ними як членами колегії суддів
(часто в якості головуючого судді, який підписує рішення, прийняте більшістю
суддів, навіть якщо він сам голосував проти), за рішення, які не були скасовані
судами вищих інстанцій, чи за рішення, за прийняття яких їх уже було притягнуто
до дисциплінарної відповідальності. За словами одного з членів Вищої ради
юстиції, остання вносила пропозиції щодо звільнення суддів не за недоліки у
професійній діяльності, а за "непокірність і незговірливість".
Суди недостатньо рішуче борються проти корупції, у тому числі шляхом
застосування дієвих санкцій за відповідні правопорушення. Наприклад, у 2008
році Міністерством внутрішніх справ було
виявлено 1910 випадків хабарництва; при цьому до суду було передано 1376
кримінальних справ. Перед судом постали 674 особи, звинувачених у хабарництві
(трьох з них було виправдано); решту справ було направлено на додаткове розслідування.
З проміж осіб, які постали перед судом, майже 20% було звільнено від
кримінальної відповідальності. Решту признано винуватими, але 70% цих осіб було
звільнено від покарання. З проміж осіб, яким усе-таки було призначено покарання
у вигляді позбавлення волі, з них лише 6 особам було призначено покарання у
вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Комментариев нет:
Отправить комментарий