"Остановим туберкулез вместе" Заседание Нац. Совета от 29.03.2011.

Уважаемые коллеги!

На последнем заседании Национальной Рады от 29.03.2011 г. по вопросам:

- Информация касательно состояния внедрения и перспективы развития программы заместительной поддерживающей терапии в Украине - выступил председатель правления Фундации "Общественное движение "Украинцы против туберкулеза" Виталий Руденко;

- Информация про внедрение Программы "Остановим туберкулез в Украине" в рамках реализации гранта 9 раунда ГФ по компоненту "туберкулез". А также касательно утверждения Стратегии внедрения компонента АКСМ - выступил член Национальной Рады, председатель правления Международной журналистской ассоциации "Здоровье без границ" Игорь Горбасенко.

Направляем Вам тексты выступлений.

Также направляем ссылку на статью газеты "Факты" касательно как заместительной терапии, так и инъекционного снятия абстинентного синдрома, которое применяется под прикрытием заместительной терапии:

http://fakty.ua/128146-ya-ne-znal-vernus-li-domoj-zhivym-i-zdorovym

С уважением,

Виталий Руденко, Игорь Горбасенко

ВИСТУП

співголови Коаліції організацій «Зупинимо туберкульоз разом» Віталія Руденка на засіданні Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу 29.03.2011 р. по питанню «Інформація щодо стану впровадження та перспективи розвитку програми замісної підтримувальної терапії в Україні»

Інформаційним приводом для обговорення комплексу питань щодо замісної терапії слугували гострі публікації в провідних засобах масової інформації (телеканал 1+1, газета «Факти») що стосувалися як замісної терапії, так і ін’єкційного зняття абстинентного синдрому, яке застосовується під прикриттям замісної терапії.

Ми говоримо про відкритий публічний міжсекторальний діалог усіх зацікавлених сторін і висловлюємо у цьому діалозі свою думку – думку сектора організацій, що опікуються протидією туберкульозу в Україні. В першу чергу ми ведемо мову про впровадження замісної підтримуючої терапії (ЗПТ) в Україні у цілому та ефективність впровадження заходів ЗПТ за кошти грантів Глобального Фонду.

Сьогоднішня дискусія має стати одним із кроків у  визначенні шляхів,  якими ми повинні іти в сфері впровадження замісної терапії. Відразу скажу - ми не ставимо під сумнів саму ідею впровадження замісної підтримуючої терапії.

Питання, які ми піднімаємо, іншого порядку:

1)           В яких умовах приймалось рішення про впровадження програм ЗПТ в Україні.

2)           Яку мету ставили у реалізації програм ЗПТ;

3)           Які результати досягнуті на даний момент. – та чи ефективно виконували ці програми Основні Реципієнти Грантів 1 та 6 Раунду Глобального Фонду.

4)           Як унеможливити порушення законодавства, які можуть виникати у зв’язку з впровадженням таких програм в Україні. 

Що стосується впровадження замісної підтримуючої терапії основними реципієнтами грантів Глобального Фонду, то ми вважаємо, що це, шановні панове, ваша основне завдання та відповідальність.

Перед тим, як продовжити обговорення цього питання, хочу висловити щире здивування позицією наших колег, зокрема:

Ірини Борушек, яка в своєму електронному листі проблеми впровадження програм ЗПТ – репортажу телеканалу 1+1 назвала що це замовлені репортажі та інші деякі листи від колег.

Складається таке враження, що шановні колеги бояться публічного та відкритого діалогу з цього питання.

Враховуючи ліміт часу дуже стисло зупинюся на основних питаннях. Структурно моя доповідь розподіляється на: постановочні питання, недоліки, пропозиції.

1)           По першому питанню. Дозволю нагадати, що замісна терапія була прийнята як пілотний підхід, під час виконання гранту 1 Раунду Глобального Фонду – з метою ПРОФІЛАКТИКИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ, про що був виданий Наказ № 161 МОЗ від 13.04.2005 «Про розвиток та удосконалення замісної підтримуючої терапії для профілактики ВІЛ/СНІДу серед споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН)».

Офіційна підтримка державою ЗПТ була умовою надання Україні наступного Гранту 6 Раунду Глобального Фонду (див. в додатку інформаційний лист Міжнародного Альянсу «Підписано Наказ МОЗ»)

2)           По другому питанню. В Грантовій Угоді 6 Раунду ГФ (UKR-607-G05-H)  2 Фаза якої виконується зараз, передбачалось наступне:

Збільшення обсягу повноцінних послуг з лікування, догляду та підтримки при ВІЛ/СНІДі та забезпеченні рівного доступу до цих послуг СІН  та інших уразливих популяцій:

• Загальне технічне керівництво компонентом «замісна терапія»;

• Продовження та розширення ЗТ для СІН після закінчення Програми Раунду 1;

• Розширення ЗТ на пацієнтів спільно з АРВ-терапією/послугами по ТБ через нову систему інтегрованих центрів послуг (integrated services centers) з упором на ВІЛ-позитивных СІН, що мають туберкульоз;

• Підтримка туберкульозних клінік в областях з високою захворюваністю ТБ для ініціювання ЗТ для паціентів-СІН з упором на ТБ-пацієнтів з ВІЛ;

• Поставка препаратів ЗТ; та

• Моніторинг імплементації компоненту ЗТ.

(Джерело: Веб-сайт Глобального Фонду: http://www.theglobalfund.org/grantdocuments/6UKRH_1448_585_ga2.pdf

3)           По третьому питанню. Треба визначитись к ефективністю виконання грантової угоди Основними Реципієнтами. Що із поставлених завдань виконане? Єдиний факт, що вдалося знайти: це Стратегія Заявки 10 раунду, де говориться наступне:

Прогрес спостерігається у розширенні програм замісної підтримувальної терапії.  Станом на  01.01.2010 р. її отримують 5194 наркозалежних, з яких 43,9% — ВІЛ-позитивні. Вже 115 лікувальних закладів залучені до надання послуг ЗПТ. (див. «Концепція Заявки України до Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією у 10 раунді за компонентом «СНІД»)

А хто решта 56,1% клієнтів програми ЗТ? Це просто споживачі наркотиків?

Хіба програма ставила за мету охоплення споживачів програмою ЗТ, а не комплексну профілактику ВІЛ? І якщо серед клієнтів ЗТ ВІЛ-позитивних – меншість – хіба це свідчить про ефективність даного підходу?

      

Скільки із зазначених 115 лікувальних закладів є центрами інтегрованих послуг? Скільки створено інтегрованих центрів послуг?

Які показники охоплення хворих на ТБ послугами по ЗТ?

В яких регіонах з високою захворюваністю на ТБ зменшились показника захворюваності на ВІЛ або за ТБ - шляхом впровадження ЗТ  в цих регіонах?  

4) По четвертому питанню:

- як враховується в роботі Основних Реципієнтів питання попередження випадків зловживань в програмах ЗТ та які заходи приймаються в подібних випадках;

- на боротьбу з чим спрямована програма ЗТ – на профілактику ВІЛ, або на зниження залежності наркоспоживачів від нелегального ринку шляхом легальної роздачі наркотичних препаратів; - адже це не було метою даної програми.

Виникає враження, що програма ЗТ живе своїм окремим життям, і невідомо, як вона впливає на темпи ВІЛ-інфекції.

Хотілося би отримати відповідь на ці питання.

Окреме питання: механізми контролю за виконанням Основними Реципієнтами грантових угод. Досі не створений орган нагляду за виконанням грантів ГФ. Створення такої структури конче необхідне, а її повноваження повинні мати широкий характер.

В Україні поширюється думка, що тому, що виконавцями грантів ГФ є неурядові організації, то апріорі це означає більшу прозорість у порівнянні з тим, якби гранти виконували державні структури. Хочу підкреслити, що це не більше, ніж міф, а неурядові організації підлягають перевірці та нагляду з боку Національної Ради так же само, як і державні структури.

Не хотілось би, щоб у нас в Україні були «недоторкані» організації.

Потрібно негайно прискорити роботу по створенню наглядових структур Національної Ради по здійсненню нагляду за програмами Глобального Фонду, та інших донорських організацій.

Користуючись досвідом ряду країн, де основними реципієнтами грантів Глобального Фонду виступають урядові структури, пропоную розпочати дискусію щодо передачі функції основного реципієнта грантів Глобального Фонду, що реалізуються в Україні, Уряду України, тобто створеній Державній службі України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

Це, на мою думку, надасть високу координацію та реальну спадкоємність між державними програмами та програмою Глобального Фонду, усіма зацікавленими сторонами, підвищить дієвість впровадження проектів Глобального Фонду в інтересах конкретного пацієнта.

Недоліки та пропозиції по ЗПТ

1. Неможливість створення кабінетів ЗПТ у структурі наркологічних закладів охорони здоров'я (диспансерів, амбулаторій), що зумовлено недосконалістю нормативно-правової бази (наприклад, Наказ МОЗ №33), яка регламентує типові штатні розклади та типові посади у закладах охорони здоров'я. Шляхом подолання цієї перешкоди могло б стати введення до штатних розкладів наркологічних лікувальних закладів кабінетів ЗПТ у складі лікаря-нарколога, медсестри, соціального працівника. Окрім того, відсутнє положення про кабінети ЗПТ в ЛПЗ. В правовому полі не існує визначення «кабінет ЗПТ». Необхідно розробити та затвердити наказом МОЗ України Положення про кабінети ЗПТ в ЛПЗ.

2. Розходження законодавчих баз СБУ та існуючої нормативно-правової бази по ЗПТ щодо залишків препаратів у вихідні та святкові дні (по вимогам СБУ залишки препаратів повинні здаватися терміново). Необхідно привести дані нормативних баз до відповідності та залучати СБУ до розробки законодавчої бази по ЗПТ.

В Україні ліцензований лише таблетований метадол, що створює можливості виносу препарату для подальшого незаконного використання. Необхідно отримання ліцензії на використання метадолу у вигляді сиропу,  а також введення відповідальності пацієнта за приховування препарату та винесення за межі сайту ЗПТ.

3. Немає чіткого механізму переадресації потенційних клієнтів ЗПТ від соцпрацівника НУО до сайтів ЗПТ. В деяких регіонах така переадресація здійснюється виключно за рахунок налагоджених відносин між організаціями.  Необхідно розробити єдиний механізм такої переадресації.

4. Неготовність правоохоронних органів забезпечити препаратами тимчасово затриманих та/або тих, хто знаходяться в умовах слідчих ізоляторів. Медичний персонал УМВС не має достатньої кваліфікації та препаратів для забезпечення безперервності ЗПТ. Транспортування пацієнтів до медичного закладу потребує додаткових фінансових та фізичних ресурсів. Необхідно залучати громадські організації та/або кошти благодійних фондів для вирішення цієї проблеми, а також провести навчання медичних працівників УМВС та затвердити механізм забезпечення їх препаратами. Дієвим шляхом могла б стати підготовка міжвідомчого наказу, подібного до того, що стосується запровадження ВААРТ в пенітенціарних закладах. Отже необхідно розробити та затвердити сумісний Наказ МОЗ України, ДДУПВП та МВС щодо затвердження механізму проведення детоксикації та ЗПТ в ІТУ та СІЗО.

5. Відсутність стандартів лікування ВІЛ позитивних осіб, які є споживачами ін'єкційних наркотиків та хворими на туберкульоз. Тобто немає нормативно-правового документу, який би регулював надання таких послуг пацієнтам з потрійним діагнозом у лікувально-профілактичних закладах. Шляхом вирішення цієї проблеми є розробка і прийняття стандартів лікування та відповідного наказу МОЗ України.

Висновки

Більшість з нормативно-правових бар'єрів, визначених під час обговорень у регіонах, неможливо усунути на регіональному рівні, так як вони потребують удосконалення нормативно-правової бази на національному рівні. Але бачення перешкод на місцях є слушним і потребує уваги. Розробка адвокаційних планів та кампаній з чітко визначеними цілями та завданнями у регіонах могла б сприяти необхідним та відповідним змінам у нормативно-правовій базі країни.

В той же час обмін інформацією між регіонами є недостатнім, і експерти на місцях не завжди обізнані з тими змінами та удосконаленнями стосовно ЗПТ, що відбуваються в інших регіонах. Підвищення такого обміну могло б сприяти передачі досвіду інших регіонів. Так в деяких регіонах вже має місце рецептурний відпуск препаратів (Дніпропетровськ), визначені функціональні обов'язки кабінету ЗПТ (Донецьк), проводиться соціальний супровід та переадресація на сайти, тощо.

Окрім того, на регіональному рівні також можливо працювати над усуненням існуючих бар'єрів, не очікуючи змін в нормативно-правовій базі. В основному це стосується сприяння мотивації медичних працівників до впровадження та розширення програм ЗПТ; впровадження на місцях комплексного підходу до надання соціально-медичних послуг; розробки механізму переадресації в тих регіонах, де її бракує; роботи з медіа, громадськістю, та неурядовими організаціями та об'єднаннями громадян щодо системного інформування та підвищення обізнаності стосовно ЗПТ з метою впровадження та розширення відповідних програм.

Выступление  ГОРБАСЕНКО И. М. 29.03.2011 года на заседании НАЦ. РАДЫ.

В результате рассмотрения  документа ОР под названием:

Стратегія втілення компоненту Адвокація, комунікація та соціальна мобілізація

Україна: 9 Раунд, Програма «Зупинимо Туберкульоз в Україні» за фінансової підтримки Глобального Фонду (ПРОЕКТ від 23.03.2011 р.)

хочу отметить следующее:

Сама постановка вопроса является системно неверной. Как можно говорить о СТРАТЕГИИ ВОПЛОЩЕНИЯ чего  бы -то ни было, не имея разработанного и законченного представления о предмете воплощения, в данном случае, о СОБСТВЕННО стратегии АКСМ в Украине?

Очевидно, и к сожалению, имеет место ориентация ОР НЕ НА РЕШЕНИЕ ПРОБЛЕМЫ, а на организацию процесса.

Вместо предварительной совместной разработки КОНЦЕПЦИИ АКСМ в рамках выполнения гранта, на организацию чего у ОР было минимум полгода, и последующего широкого обсуждения ее с заинтересованными сторонами с целью получения твердой основы для последующего планирования работы,

ОР пошел по другому пути: попытался определить, как он будет внедрять те фрагментарные и очевидно несогласованные между собой проекты,  которые  ему впоследствии  будут представлены через Группу Технической Оценки  несколькими субреципиентами.

·                   при этом пункт «Завдання»: «Забезпечити повну інтеграцію АКСМ компоненту в Програмні заходи», принимает формат откровенной декларации.

В разделе «Опис ситуації» изложено следующее:

Після відбору суб-реципієнта/(-ів) по компоненту АКСМ, буде проведена оцінка спроможності виконання програмної діяльності кожного СР-а, згідно політик та процедур Фонду

Каким образом ОР видит оценку способности исполнения программной деятельности СР или СР-ов по АКСМ, если у самого ОР отсутствует целостное видение АКСМ в Украине в виде хотя бы КОНЦЕПЦИИ, не говоря уже о собственно СТРАТЕГИИ АКСМ?

Возможно, ОР имел ввиду, что эти документы изложены в вышеназванных «Политиках и процедурах Фонда»?

В общем, если эти политики и процедуры упомянуты в представленном документе, они уже заранее должны были быть ОБЯЗАТЕЛЬНО ОБНАРОДОВАНЫ для ознакомления и оценки.

В этом же разделе также изложен тезис относительно «наявності різного бачення щодо впровадження компоненту АКСМ».

Доложен отметить, что именно потому имеет место «різне бачення» относительно внедрения компонента АКСМ, что отсутствует единая позиция в отношении самой АКСМ в виде хотя бы КОНЦЕПЦИИ. Очевидно, что нет такой позиции и у ОР.

В разделе «Обоснование» изложен следующий тезис: «Оскільки на зустрічі зацікавлених сторін було висунуто припущення, що наразі не існує організації, яка б одноосібно впровадила АКСМ компонент, було висунуто пропозицію розподілу компоненту на три напрямки».

Недопустимо для ОР обосновывать Стратегию внедрения, которая подлежит утверждению Национальной Радой, на предположениях.

Для подобного вывода не было проведено ни одного исследования и нет оснований. 

Таким образом я хочу подчеркнуть, что я голосую против утверждения какой-либо стратегии воплощения компонента АКСМ до утверждения Нацрадой КОНЦЕПЦИИ АКСМ по 9 раунду в Украине, потому что нельзя ставить телегу впереди лошади – будем иметь однозначный, заблаговременно предсказуемый непозитивный результат.

Предлагаю:

1.                Снять с голосования вопрос утверждения СТРАТЕГИИ ВНЕДРЕНИЯ компонента АКСМ.

2.                В безотлагательном (2 недели) порядке в составе рабочей группы с участием заинтересованных сторон разработать КОНЦЕПЦИЮ АКСМ в рамках гранта 9 раунда.

3.                Принимая во внимание, что указанная концепция должна быть скоррелирована с соответствующей концепцией, разрабатываемой Общенациональной программы, состав рабочей группы подлежит утверждению совместным документом МОЗ Украины и Основного реципиента. За основу предлагаемой КОНЦЕПЦИИ как вариант можно взять проект СТРАТЕГИИ АКСМ в Украине, разработанный Коалицией организаций «Остановим туберкулез вместе».

4.                В апреле 2011 года на внеочередном заседании Национальной рады утвердить Концепцию АКСМ по 9 раунду, а также приведенную в соответствие с Концепцией Стратегию внедрения компонента АКСМ.

Благодарю за внимание.