 |
| Вінниця. Центр міста. |
 |
| Крим.Феодосія |
Чи захистить Мінприроди берег Чорного моря від будівництва зернового терміналу?
Чи збережемо ми довкілля та краєвиди свого рідного краю?
Президенту України
Януковичу В. Ф.
Голові Верховної Ради України
Литвину В. М.
Прем'єр-міністрові України
Азарову М. Я.
Припинити деградацію Мінприроди!
Звернення громадських організацій природоохоронного спрямування
Громадські екологічні організації України вкрай стурбовані негативною тенденцією, яка сформувалася впродовж останнього десятиліття у сфері управління природоохоронною діяльністю в Україні. Стисло цю ситуацію можна охарактеризувати як деградацію природоохоронного управління.
Головною причиною кризового стану довкілля в Україні є неефективність екологічної політики в державі. Це стало наслідком непріоритетності природоохоронних цінностей і завдань в політиці розвитку України.
Причиною неефективності екополітики в Україні є інституційна слабкість Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Міністерство є і політично слабким, воно не в змозі забезпечити координацію зусиль інших міністерств і відомств, діяльність яких впливає на довкілля, забезпечити належний контроль за дотриманням вимог екологічного законодавства. Водночас, реформа екологічної політики в напрямку інтеграції до всіх секторальних політик та набуття наскрізності є головною стратегічною ціллю у наближенні до стандартів ЄС у цій сфері. Ще в 2007 році Другий огляд результативності природоохоронної діяльності ЄЕК ООН (ОРПД) вказував на неефективність екологічної політики України, в якому серед іншого констатується, що «охорона довкілля та сталий розвиток в останні роки займали низьке положення у політичному порядку денному» країни. І в 2010 році ми так само констатуємо, що маргіналізація екополітики у спектрі політичних і соціально-економічних проблем зростає.
В документі підкреслювалося, що ряд заходів щодо «створення та посилення інституційної системи управління у галузі охорони довкілля в Україні …не принесли очікуваних результатів через занадто часті реорганізації органів державної влади у галузі охорони довкілля. Часті зміни керівництва Мінприроди призвели до розмиття стратегічного бачення та його узгодженості та до послаблення ефективності роботи апарату, роззосередження технічних та людських ресурсів і неефективного використання фінансових ресурсів».
В пріоритетах Порядку денного асоціації України - ЄС на 2010 рік та у Матриці співпраці, яку було нещодавно надано єврокомісаром Стефаном Фуле урядові України, реформа екологічної політики до 2010 року насамперед містить підготовку і прийняття Стратегії національної екологічної політики України. Для її впровадження, зокрема, підготовку і виконання Плану дій, ЄС планує надати Україні 35 мільйонів євро секторальної бюджетної підтримки. Ми маємо підстави стверджувати, що наразі система Мінприроди не спроможна ефективно використати такі кошти, і без кардинальних інституційних змін ці величезні кошти просто «розчиняться» у решті невпорядкованих фінансових ресурсів. Другий ОРПД України прямо вказує на взаємозв’язок між наявністю стратегічного документу, спроможністю інституційної системи у сфері охорони довкілля та стабільністю, а саме: «Існує термінова необхідність у ґрунтовній стратегії у сфері довкілля, яка б містила оновлені пріоритети. Скільки б часу не було потрібно на її розробку, успішна реалізація буде залежати від більш стабільних інституційних структур. Нестабільність структур у сфері довкілля є гострою проблемою в Україні, яка постійно повторюється».
Одним з головних чинників інституційної слабкості Мінприроди є надзвичайна нестабільність системи: за останні 10 років змінилося 7 міністрів. Зміна найвищого керівництва в Мінприроди відбувається дуже боляче, оскільки кожен раз супроводжується докорінною зміною структури міністерства та її кадрового складу. Це відбувається тому, що кадрова політика виходить виключно з політичної кон’юнктури та політичних домовленостей, а закон та базові екологічні цінності - нехтуються. За останні 10 років на посаді міністра охорони навколишнього природного середовища побували представники усіх головних політичних сил України. Кожен міністр прагне привести в міністерство представників своєї політичної сили, часто звільняючи при цьому фахівців з досвідом роботи у сфері природоохоронного управління та фахові знання. Кадрові ж призначення на вищі посади в Мінприроди останнім часом взагалі здійснюються без урахування професійних здібностей і досвіду кандидатів на посади. Як правило, на найвищих посадах в Мінприроди в останні роки здебільшого працюють люди, далекі від природоохоронної діяльності за своїми знаннями та досвідом, переконаннями і ціннісною орієнтацією. Вони не вміють і не бажають співпрацювати з природоохоронною громадськістю. Такі призначення є прямим порушенням ст.7 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища ”.
Ситуація ще більше погіршилися після прийняття рішення про значне підвищення заробітної плати найвищим державним посадовцям (Президенту України, Прем’єр-міністру, міністрам, заступникам міністрів, народним депутатам). Якщо різниця у зарплаті між заступником міністра і начальником департаменту чи управління (тобто між посадовцями, які знаходяться поряд в ієрархії державного управління) до 2006 р. становила в середньому 1–1,5 тис. грн, то після зазначеної «реформи» вона відрізняється вже в 10 разів. Така ситуація сприяла розквіту фаворитизму, коли на «грошовиті» посади почали призначати «своїх» людей (своїх за ознакою приналежності або до відповідної політичної сили, або до кола родичів, друзів і знайомих), а для цього звільняти «не своїх» чиновників (навіть, якщо це професіонали і їхня трудова біографія на державній службі разюче відрізняється від досвіду державної роботи «своїх» людей). Як правило, в Мінприроди працювало 3–4 заступники міністра, а з 2008 р. їх було вже 9 (дев’ять!). Варто зазначити, що окрім підвищеної зарплати, заступникам міністра необхідно надати приміщення, секретарів, службові автомобілі, водіїв, а також визначити відповідальність кожного заступника міністра за певний структурний підрозділ. Відповідно, знов зазнає змін структура міністерства! При цьому головним чинником її зміни стає не доцільність природоохоронної діяльності та її відповідність пріоритетним екологічним проблемам, а „підкилимні ігри” між посадовцями за якомога більш привабливу сферу впливу. Це призвело до того, що структура Мінприроди повністю зорієнтована на ресурсний підхід до управління природоохоронною діяльністю. Все це гальмує вирішення складних питань інтеграції екополітики в галузеві політики, впровадження екосистемного підходу та переходу до сталого розвитку, заважає міністерству розробити комплексне бачення виконання функції збереження природи та покращення стану довкілля, використовуючи наявний управлінський, науковий та освітній потенціал з залученням громадськості.
Ситуація могла б покращитися після призначення міністром Бойка В. О. в разі врахування ним досвіду Попередників і багаторічних напрацювань громадських екологічних організацій. Однак, з перших днів перебування на посаді пан Бойко зайняв позицію, що Є агресивною по відношенню до громадськості та деструктивною щодо справи якою він опікується.
Громадськість стурбована ігноруванням Бойком В. О. положень Оргуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (ратифікованою 11 років тому Верховною радою).
За нового міністра процес роботи над проектом Стратегії національної екологічної політики став закритим, міжвідомча робоча група, яка готувала попередній варіант Стратегії, припинила існування, а нова так і не була створена. Широка громадськість була абсолютно відрізана від участі в цій роботі. Проект вже внесено до КМУ, а він і досі не опублікований на веб-сторінці Мінприроди, не кажучи вже про широке громадське обговорення.
Розділ «Охорона навколишнього природного середовища» до Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (далі -Державної програми) хибує несистемним підходом і не враховує такі важливі напрямки як екологічна освіта, інформування громадськості та її участь у прийнятті екологічно значущих рішень, що передбачається Оргуською конвенцією. При підготовці розділу Державної програми, Міністерство охорони навколишнього середовища України проігнорувало навіть таку засадничу складову як «Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості», підготовлену експертами від неурядових організацій і погоджену Громадською радою при Мінприроди.
Україна вже двічі отримувала міжнародні санкції за порушення положень Оргуської конвенції, проте, одним з перших наказів нового міністра було виключення директора Оргуського центру зі складу Колегії міністерства та припинення діяльності Оргуського центру в приміщенні, виділеному міністерством ще в 2004 році. Треба особливо зазначити, що серед інших завдань, Оргуський центр було створено з метою підвищення рівня кваліфікації держслужбовців з питань співпраці з громадськими організаціями. За 6 років роботи Центром було проведено сотні конференцій, нарад, громадських слухань, консультацій, зустрічей структурних підрозділів Мінприроди, громадських, міжнародних заходів за участі різних секторів суспільства; постійно проводяться прес-конференції. Всі міністри сприяли діяльності Центру, розуміючи його необхідність для впровадження Оргуської конвенції в Україні. Але міністр Бойко О.В. вирішив припинити багаторічну роботу з розвитку співпраці Мінприроди та громадськості. Якщо така політика буде продовжуватись, Україна ризикує примусовим виключенням з Оргуської конвенції, що стало б безпрецедентною ганьбою у міжнародній спільноті.
Про низьку компетентність міністра у ввіреній йому сфері державного управління свідчать твердження представників державних територіальних органів щодо вимог міністра підвищити в десять разів надходження від екологічних платежів і штрафів, а також від економічної діяльності об’єктів природно-заповідного фонду без реформування нормативно-правової бази щодо розміру ставок екологічних платежів. Ця ключова реформа екологічної політики не включена до проекту Програми дій Уряду. У першому випадку йдеться про нерозуміння базових засад екологічної політики, а саме, що ставки екологічних платежів і штрафів потрібно довести до європейського рівня, щоб почали працювати економічні стимули, за яких стане невигідно забруднювати і неощадливо використовувати природні ресурси (принцип «забруднювач платить повну ціну»), а стане вигідними модернізація виробництва і професійне екологічне управління на підприємствах. А в другому випадку вже йдеться просто про свідоме знищення ПЗФ.
Ці кричущі прояви некомпетентності спонукають екологічну громадськість до проведення громадської кампанії за припинення деградації Мінприроди України, оскільки припиненню процесів деградації природи може сприяти лише професійна і вмотивована управлінська природоохоронна структура.
Ми пропонуємо:
1. Комітетові Верховної Ради України, Кабінету міністрів України провести незалежний аудит управлінської спроможності системи Мінприроди впроваджувати європейські реформи з управління охороною довкілля, зокрема Стратегію національної екологічної політики та План дій до неї, а також реалізовувати 35 мільйонів євро бюджетної підтримки ЄС (плюс 10 млн. уряду Швеції), за допомогою європейських консультантів (наприклад, програми SIGMA).
2. Кабінету Міністрів України на підставі рекомендацій Другого ОРПД України, вимог громадських організацій та експертів, висновків та рекомендацій незалежного аудиту управлінської спроможності Мінприроди, за участю громадськості та незалежних експертів, підготувати і затвердити Положення «Про стабілізацію та укріплення системи управління охороною навколишнього природного середовища України», у якому серед іншого має бути заборона зміни структури та основного кадрового складу Мінприроди частіше ніж раз на 5 років.
3. Генеральній прокуратурі України припинити порушення природоохоронного законодавства міністерством охорони навколишнього природного середовища України щодо дотриманні положення ст. 7 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”: „Екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища”. Розглянути підстави притягнення до адміністративної відповідальності міністра Бойка за ці порушення.
4. Кабінету Міністрів України на вимогу громадськості внести подання до Верховної Ради України щодо зняття з посади міністра охорони навколишнього природного середовища Бойки О.В. як керівника, який ні за кваліфікаційними вимогами, ні за особистими якостями, ні за своїм світоглядом не може очолювати природоохоронну установу.
5. Кабінету Міністрів України затвердити відповідними офіційними рішеннями застосування таких критеріїв при призначенні вищих посадових осіб в природоохоронних установах: управлінський професіоналізм, природоохоронний досвід, спроможність відстоювати екологічні цінності та конструктивно співпрацювати з громадськістю.
З повагою,
Національний екологічний центр України В. Мельничук
Всеукраїнська екологічна громадська Г. Голубовська-Онісімова
організація «МАМА-86»
Всеукраїнська екологічна ліга Т. Тимочко
Всеукраїнська громадська організація «Чиста хвиля» А. Єришева
МБО «Екологія. Право. Людина» С. Кравченко
Українська екологічна асоціація «Зелений світ» Ю. Самійленко
ГЕО «Відродження» І. Вихристюк
ДЕГО «Флора» Л. Шестакова
а також кілька десятків представників інших громадських організацій …
Звернення прийнято 20 травня 2010 року на розширеному засіданні Громадської Ради Всеукраїнських організацій та об’єднань природоохоронного спрямування при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища за участю регіональних громадських організацій.
Комментариев нет:
Отправить комментарий