Самоорганізація громади: досвід Дрогобича

http://gurt.org.ua/news/recent/14051/

Нещодавно на електронну скринькуГУРТа прийшов лист, у якому йшлося про ініціативу «Дрогобич – місто нашої мрії – творимо разом», яка сприяла самоорганізації громади, що стало важливим кроком на шляху до розвитку міста та потенціалу людей, що в ньому проживають.

Детальніше про ініціативу «Дрогобич – місто нашої мрії – творимо разом», яка реалізується без жодних фінансових затрат, а лише на ентузіазмі людей, ГУРТ у форматі PRоГОну дізнавався в автора листа та голови громадської організації «Небайдужі дрогобичани» Святослава Сурми.

ГУРТ: Пане Святославе, як з’явилася ідея «Дрогобич – місто нашої мрії – творимо разом»?
У 2004 році до Дрогобича приїхали американці, які прагнули навчити нас створювати стратегічні проекти і їм це вдалося. Проте після їхнього від’їзду цей проект залишився лише на папері. Він досить змістовний, теоретично обґрунтований, але в ньому не було дрогобичан, їхніх проблем, які потребують нагального вирішення.

А ось приїхали канадці, які пообіцяли допомогти написати стратегічний план міста Дрогобич. І я помітив, що тенденція та ж сама, тобто приїхали дійсно знаючі люди, але знову ж не вислухали думок, побажань мешканців міста. Щоб уникнути цієї тенденції, я вирішив зібрати місцеву громаду, щоб додати в проекти, які покликані на розвиток нашого міста, побажання людей, запитати в них про Дрогобич їхньої мрії.

А ще я представляю громадську організацію «Небайдужі дрогобичани», члени якої хочуть впровадити зміни в місті. Мені спало на думку, що варто організувати Центр громадських ініціатив, у якому активісти громади продукували би своє бачення, свої думки і, щоб вони почали мислити в цьому напрямку.

ГУРТ: А коли саме Ви почали втілювати цю ідею в життя?
Восени минулого року. Я зрозумів, що потрібно організувати громаду навколо спільної ідеї, але виявилося, що люди не готові залучатися до реалізації ініціативи, мислити про майбутнє свого міста, мріяти. Для людей цей спосіб мислення є нетиповим. Вони більш готові говорити про те, що влада погана, що політики погані, що умови життя нестерпні. А помріяти про місто, в якому вони хочуть жити і бути щасливими, щоби не потрібно було лишати на невизначений термін свої сім’ї, від’їжджаючи на заробітки, на жаль, не здатні.

ГУРТ: А як Вам вдалося все ж об’єднати людей?
Я зрозумів, що потрібно збирати невелику кількість людей, а також, що не повинно бути людини, яка виступатиме перед ними та маніпулюватиме ними. Я поставив собі завдання почути думки мешканців міста, їхні бажання, тому почав працювати з малими групами. Одного разу мені вдалося познайомитися з технологією роботи в динамічних мережах, автором якої є львівський науковець Тарас Плахтій. Саме її ми й використовуємо під час роботи в групах.

На перше зібрання прийшло 30 осіб, серед них: лікарі, вчителі, викладачі, громадські активісти, молодь, працівники великих промислових підприємств і журналісти. Після цього я зробив ще один важливий висновок: потрібно проводити більш тематичні зустрічі, тобто окремо зібрати вчителів, щоби вони вносили свої пропозиції щодо гуманітарної сфери, окремо медиків, щоби вони вирішували проблеми, які їх турбують, і т.п.

^{Зустріч дрогобичан: пошук відповіді на гуманітарні питання}

ГУРТ: У чому суть технології роботи в динамічних мережах?
Ми збираємо 25 або більше осіб, яким ставляться питання, на які, розділившись на групи, вони шукають відповіді, потім створюються пересічні групи, де обговорюються зроблені напрацювання, та знову, повернувшись до попередніх груп, люди готують доповіді на поставлені питання. Родзинка такого спілкування полягає в тому, що ніхто не маніпулює учасниками, вони самостійно виробляють раціональні рішення; відсутні конфлікти. Ця модель не передбачає лідерства, ієрархії, а це, відповідно, дає можливість вільно висловлюватися.

ГУРТ: Чого вдалося вже досягти на шляху до втілення мрії?
Ініціатива «Дрогобич майбутнього – місто нашої мрії – творимо разом» відносно нова. Як виявилося, не так легко активізувати громаду. Проте досягнення за менше, ніж півроку, відчутні. Уже є певне об’єднання людей, які намагаються знайти рішення. Також діє дискусійний клуб, завдяки якому відбувається діалог між громадою, громадськими організаціями та місцевою владою. Влада насторожено до цього поставилася, адже мешканці почали цікавитися проблемами свого міста і шукати шляхи для їхнього подолання, почали власними силами будувати своє теперішнє та майбутнє.

Окрім цього, місцеві бізнесмени позитивно висловлюються про такі процеси та своє зацікавлення в допомозі громаді. А ще ми дали інформаційні запити, щоби всі рішення влади були доступними для громади через сайт. Поки що вони недоступні. Тобто вже є дія, після якої неодмінно буде результат.

ГУРТ: Яке місто вашої мрії?
Місто моєї мрії – це молодіжне місто, чисте місто, в якому дзюрчить річечка, співають пташки. Це місто, де є робочі місця, де діти можуть бавитися, долучатися до української скаутської організації. Це місто, яке має кошти для того, щоб зберігати свої історичні пам’ятки. Місто, яке відвідують туристи...

Матеріал підготовлено Максимом Мазипчуком - учасником проекту"Назустріч високим стандартам журналістики в громадському секторі України", який здійснюється Ресурсним центром ГУРТ в партнерстві з Центром волонтеріату "Добра Воля" за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

ДО ЧИТАЧІВ: Чи активна громада села, селища чи міста, в якому Ви проживаєте? Яких змін вдалося Вашій громаді досягти?

Від ГУРТа: 17-20 травня 2012 року ГУРТ проводить Міжнародну конференцію "Самоорганізація у світі, що трансформується: як забезпечити собі місце під сонцем?", яка відбудеться в форматі відкритого простору в Криму. Деталі про реєстрацію за посиланням.