Громадянам України до професійного свята - Дня місцевого самоврядування.

 День місцевого самоврядування Україна святкує 7 грудня. 

Територіальна громада є первинним носієм функцій та повноважень місцевого самоврядування. Єдиним джерелом влади в України є народ, який здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Отже, кожний громадянин України є первинним носієм влади в нашій державі та представником органів місцевого самоврядування.  Звичай самостійно управляти своїм життям та обирати  до цих обов’язків найбільш гідних людей, які своїм життям довели свої вміння, знання та здібності, виник в глибокій давнині.

В давні часи не було писаних кимось законів, а панували РОДові звичаї, правила та обов’язки, коли сім’ї об’єднувались в локальні громади, в НАРОД  (Наш РОД).та обирали до вирішення загальних питань найбільш поважних та мудрих людей.

Зазвичай найбільш мудрими були «духовні»  люди – волхви, які спокон віку зберігали та множили родові знання та віру. Саме таких людей обирали до управління територіальною громадою – РОДом, який жив та квітнув на своїй території.

Але однієї мудрості для управління РОДом/громадою було замало і тому до управління обирали ще найбільш поважну та хазяйновиту людину, яка своїм життям довела свої знання, вміння та здібності. Існувало також обмеження щодо майнового стану претендента на голову РОДу: головою не міг стати багатій, що використовував би своє багатство для впливу на прийняття рішення членами спільноти.

Необхідною умовою обрання гідної особи управління громадою було прийняття ОДНОГОЛОСНОГО рішення всіма суб’єктами права та надання обраним особам певних функцій та повноважень. Обрані очільники  громад  (хазяїн та мудрець) входили до складу самодержавних органів управління (Верховної Ради), яким НАРОД надавав функції охорони кордонів (утримання армії), вирішення судових суперечок (утримання судових органів) та вирішення розбіжностей між громадами (регіонами) держави. Задля вирішення цих питань територіальні громади надавали десяту частину своїх сукупних доходів на виконання державних функцій.

Крім того, очільники громад обирали проміж себе головуючого, та визначали його функції в межах повноважень, наданих народом, а народ зі своєї казни надавав соту частку на утримання апарату очільника  держави. Решта коштів залишалась в громадах та розподілялась за рішенням суб’єктів влади – громадян-хазяїв, що вносили свою частку до казни (каси взаємодопомоги громади) – мито/ податки, та  використовувались на загальні потреби громади обраними знову ж таки одноголосно від кожної локальної громади/сім’ї.  Таким чином забезпечувалась відповідальність кожної обраної особи перед кожним членом громади.

Багато часу минуло з тих часів. Якісь «партії» перебрали на себе право розпоряджуватись загальним майном НАРОДу, розподіляти з власної забаганки чужі кошти, визначати кандидатів до управління державою та місцевими громадами, нав’язувати нам ворожі традиції та звички, маніпулювати нашою сводомістю за мовчазної згоди суб’єктів влади та права – громадян України.

Шановні СПІВВІТЧИЗНИКИ!

З професійним святом всіх нас – з Днем місцевого САМОВРЯДУВАННЯ, з Днем Державного САМОВРЯДУВАННЯ.

Прокидаймося та беремося до співпраці в МІСЦЕВОМУ ТА ДЕРЖАВНОМУ ВРЯДУВАННІ. 

Щастя, здоров’я та творчої наснаги нам всім на цьому забутому шляху.

Разом нас багато – нас не подолати. Хто – якщо не ми?

                                                                                         Лариса Щепьоткіна

ХМГО «Безпосереднє народовладдя»