Закон і право. Закон України "Про захист персональних даних"

         З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України "Про захист персональних даних" №2297-17 (редакція  від 01.06.2010р.). 

         Цей закон робить переворот у відносинах влади і громади, бо наголошує на наданні повноважень суб'єктом права - фізичною особою, громадянином, володільцем персональних даних - іншим   суб'єктам (фізичним чи юридичним особам ) створювати  базу персональних даних та нею володіти, використовувати в своїх цілях:

        Згода суб'єкта персональних даних - будь яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо   надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. 

         Що й говорити,  цей закон руйнує, насамперед,  всі сучасні відносини у сфері надання житлово -  комунальних послуг, формування тарифної політики. На зміну нормативній політиці  іде  політика формування договірних відносин між суб'єктом права та надавачем послуг. Владні структури виступають у якості надавачів послуг суб'єкту права -  громадянину, власнику бази персональних даних.

         Виходячи з визначення поняття "нормативний правовий акт - це письмовий офіційний документ встановленої форми, прийнятий правотворчим органом в межах його компетенції", можна визначити й межі повноважень  "ПРАВОТВОРЧОГО ОРГАНУ" на видання будь -якого письмового офіційного документу (рішення, постанови, закону, тощо). Адже перед тим, як видати документ, що регулює правові відносини між суб'єктами права, "ПРАВОТВОРЧИЙ ОРГАН" має набути своє право на видання таких документів. Правотворчий орган набуває таких повноважень на підставі вільного волевиявлення громадян, об'єднаних за своїм місцем  проживання в територіальні громади.  

       Суб'єкт персональних даних має визначити довірену особу, якій він довіряє використовувати свої персональні дані. До теперішнього часу такою ЄДИНОЮ довіреною особою є ПРАВЛІННЯ об'єднання громадян за місцем проживання, яке отримує свої власні повноваження завдяки затвердженому на загальних  зборах суб'єктів персональних даних  ПОЛОЖЕННЮ/ СТАТУТУ. В статуті/положенні затверджуються ВСІ повноваження, які отримують особи, обрані до правління об'єднання за місцем проживання. 

           Жодна з існуючих сьогодні владних структур (в тому числі і податково - фінансова!) не має НІЯКОГО ПРАВА  на збір даних та фінансових коштів з суб'єктів персональних даних. 

              Повертаючись до державотворчого процесу, хочу сказати, що розвиток громадянського суспільства в Україні можливий лише за повернення суб'єкту персональних даних  права отримання  якісних послуг в будь які сфері його життєдіяльності.