Державна політика щодо формування громадських рад. Аналітика.

Зри  в  корень!

Постановою КМУ  №996 від 3 листопада 2010 року визначено:

«1. Громадська рада  є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики».

Навіть в першому пункті Постанови вже відділяються ГРОМАДЯНИ від «громадськості». Якщо прийняти весь народ України за 100% громадян, то до «громадськості» належить, за дослідженням Центра Разумкова, лише 4,7%  громадян України.

 Лише 4,7% громадян України визнали, що вони беруть активну участь у суспільному житті України, тобто є членами різноманітних об’єднань громадян, в тому числі і партій. Як відомо, партії формують законодавчі та виконавчі органи влади, а членів  різних партій в українському суспільстві  3,6% .

Тобто, решта інституцій громадянського суспільства (не членів партій) становить 1,1% громадян України. Постанова КМУ визначає перелік «інститутів громадянського суспільства», які мають формувати «нові громадські ради»: 6. До складу громадської ради можуть бути обрані представники громадських, релігійних, благодійних організацій, професійних спілок та їх об’єднань, творчих спілок, асоціацій, організацій роботодавців, недержавних засобів масової інформації та інших непідприємницьких товариств і установ, легалізованих відповідно до законодавства України (далі — інститути громадянського суспільства).

За результатами опитування Центра Разумкова 21,2% громадян є членами профспілок. Державні виробничі підприємства в Україні  припинили своє існування, тобто членами профспілок є представники бюджетної сфери: працівники закладів охорони здоров’я, освіти, культури, державних установ, які повністю залежать від органів виконавчої влади. Але саме їх представники мають входити до складу громадської ради – консультативно – дорадчого органу при органі виконавчої влади.

Постанова КМУ №996 від 03.11.2010 року « Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» , на мій погляд, має на меті забезпечення участі кожного громадянина у формуванні та реалізації державної політики, але стаття шоста цієї Постанови обмежує  права громадян на участь в прийнятті рішень і дозволяє певним прошаркам населення принаймні тричі користуватись можливістю впливу на прийняття рішень. Поясню на прикладі.

Існуючим законодавством передбачено, що тільки партії мають право висувати своїх кандидатів до законодавчих органів. Депутати та працівники виконавчих структур  безпосередньо беруть участь у формування державної політики, тобто вони вже двічі використали своє право участі у прийнятті рішень: як члени партії і як представники владних структур. Ні для кого не є секретом те, що  і партії, і  депутати і працівники виконавчих органів та члени їх сімей  очолюють певні громадські організації. Тобто, при формуванні громадських рад депутати, працівники виконавчих органів та члени їх сімей як пересічні громадяни використовують ще раз  можливість своєї  участі у формуванні державної політики на цей раз вже як пересічні громадяни – керівники громадських організацій та професійних спілок.

Чи може громадська рада, утворена таким чином, бути дієвим консультативно – дорадчим органом органу виконавчої влади?

В Херсонській області закінчився прийом документів громадян, бажаючих брати участь в установчих зборах та виборах Громадської ради за вищевказаною Постановою. Підсумки жахливі.

82,6% громадян України не мають ніякої можливості брати участь в управлінні  державними справами, натомість інші особи ВИКОРИСТОВУЮТЬ  ТАКЕ  ПРАВО  ТРИЧІ.