Реформування місцевого самоврядування.

Спочатку  було   СЛОВО.

                      Ми віримо в Бога, Всесвітній розум, бо знаємо, що він головує над нами, він "ОТЧЕ НАШ", він любить нас, бо ми його діти, він має батьківське ПРАВО.  І все, що він робить, - він робить на користь нам, своїм дітям по своєму батьківському праву. 

                А все, що "рукотворне" на землі - це наша справа. 

Згадується такий анекдот. "Приїхала японська делегація на Україну - фахівці з різних питань. Водять їх по різних місцях, знайомлять з досягненнями. А японці тільки примовляють: "У вас такі гарні діти!". Нарешті під кінець огляду керівництво країни й питає: - Чому ви не висловили свою думку про наші досягнення, а тільки дітей хвалили. Японці відповідають: - Бо все, що ви робите руками, - нікуди не годиться!"

             Яким же чином набувається інше, не батьківське  ПРАВО? 

        Право управління родом, народом? З давніх часів на Кавказі дуже поважають "аксакалів" - старійшин роду. З ними постійно радяться (просять дати ради!), шанують їх досвід та набуту роками мудрість.

           З глибокої давнини в Україні, на її території існували і діяли територіальні громади, зі своїми звичаями та традиціями. Дослідник громади в Україні І. Черкаський слушно писав: "про початок походження цієї установи ми не знаходим жодних відомостей ні в літописах, ні в писаних законодавчих пам'ятках. З великою ймовірністю можна думати, що сільські громади постали за тих часів, коли слов'янські племена, які заселяли теперішню південно-західну Русь, ще не були об'єднані в державні спілки під зверхньою владою господаря". 

               І знову ж таки, звідки береться ПРАВО ГОСПОДАРЯ (ХАЗЯЇНА)  господарювати, хазяйнувати, володіти? З давніх часів ми поважали  ПРАВО первородства, батьківське ПРАВО господаря, який вів свій род від Бога, управляв своїм НАРОДОМ. 

       З 1917 року по всій території "царської Росії" почалося знищення господарів,  які вважалися володарями по "ПРАВУ первородства". Було проголошено лозунги:  "Вся влада -  Радам!", "Хліб - голодним!", "Землю - селянам!".  Наступило "БЕЗПОСЕРЕДНЄ НАРОДОВЛАДДЯ". Всім відомий вислів "Куховарка може управляти країною", який зараз сприймається з посмішкою, оприлюднював тезу "Всі рівні в правах", в тому числі і в управлінні країною.

         Знову ж таки, постало питання про те, хто може отримати право управління і яким чином. Було винайдено правило "демократичного централізму": вибірність знизу доверху, підпорядкованість меншості більшості, сувора дісціпліна у виконанні обовязків. 

       Коли до влади в країні прийшли більшовики, цей принцип вони суворо дотримували в своїх партійних лавах, тим паче, що було проголошено тезу "більшовистська партія - це партія робітників та селян". Інтелігенція, яка вважалась в ті часи найбільш інформованою частиною   народу, могла потрапити до партійних лав тільки за певною квотою. Партія робітників та селян на перших порах свого існування, щоб отримати довіру народу, спрямовувала свої дії на підвищення добробуту пересічного громадянина, робітника, який створював національне багатство держави. 

   Знову ж таки, існували перегиби на окремих територіях, але їх створювали люди, які домоглися влади. 

          Сьогодні знову постає питання про те, хто повинен керувати країною. Людями, що домоглися влади після 1991 року, створюється законодавствo, згідно якого тільки партій можуть висувати своїх представників до органів управління державою. 

        Що ж це за таке "ПРАВО ПЕРВОРОДСТВА?" 

Адже в нашій Конституції чітко визначено, і це ніяк не можуть змінити наші можнавладці: Влада в Україні належить народу. Народ здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади і органи місцевого самоврядування.  

     І органи державної влади, і органи місцевого самоврядування безпосередньо підпорядковуються народу. Народ, об'єднаний за своїм місцем проживання в територіальні громади, розподілений в територіальних громадах на локальні громади по територіях виборчих округів та дільниць, знизу доверху обирає СВОЇХ  довірених представників, користуючись ПРАВИЛОМ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ КОЛЕГІАЛЬНИМ ОРГАНОМ. В усьому цивілізованому світі існує і використовується демократичний порядок (не закон!) прийняття рішення колегіальним органом. Необхідними умовами прийняття колегіального рішення є: 

·        розгляд питання та прийняття рішення стосується лише території та громадян, що проживають на цій території ( в межах виборчої дільниці – локальна громада);

·      наявність кворуму колегіального органу при прийнятті рішення  (участь у прийнятті рішення більше 50% правоможних громадян);

·       прийняття колегіального рішення більшістю від більшості (50% +1 від 50% +1) правоможних громадян;

·       утворення президії та лічильної комісії при розгляді питання та прийнятті колегіального рішення  з числа правоможних членів локальної громади;

      ·       обрання представника до влади з числа членів локальної громади; 

Це право і правило реалізується   наступним чином:

1. Ініціативні групи локальних громад (локальна громада - громадяни, що проживають в межах території виборчої дільниці), розробляють для своєї локальної громади установчі  документи, необхідні для утворення виконавчого комітету /правління (управління)  локальної громади: статут, регламент діяльності правління (управління), перелік повноважень, які отримує правління/управління, порядок надання повноважень та порядок їх скасування, порядок відповідальності членів правління, порядок проведення виборів членів правління, порядок представництва в територіальній громаді, порядок розподілу внутрішніх ресурсів, тощо. 

2. На своїх загальних зборах члени локальної громади затверджують установчі документи. Затверджені документи є Конституцією цієї локальної громади, згідно якої формуються всі необхідні для ефективного життєзабезпечення локальної громади органи. Громадою на цих загальних зборах також приймається рішення про порядок формування органів - про вибори керівників цих органів, висунення кандидатів, затвердження переможців виборів на посадах,  Рішенням загальних зборів локальної громади призначається дата проведення виборів. 

3. Після проведення виборів повноважні представники локальних громад утворюють правління територіальною громадою та обирають проміж себе голову. Голова територіальної громади в своїй діяльності підпорядкований та підзвітний як правлінню територіальної громади, так і тій локальній громаді, яка надала йому повноваження. Голова територіальної громади може бути усунутий в будь який час від виконання наданих функцій за рішенням правління територіальної громади або загальних зборів локальної громади, що надала йому повноваження. 

       Таким чином формуються всі управлінські структури держави - знизу доверху, від локальної громади до Кабінету Міністрів та Президента краіни. Чим вищу посаду займає керівник, тим перед більшою кількістю правлінь він відповідає за здійснювані повноваження. Рішенням кожного з цих правлінь можна позбавити керівника від посади. А особливо - за рішенням загальних зборів тієї локальної громади, яка надала йому можливість здійснення керівних функцій. 

Оце й є безпосереднє народовладдя. 

І до чого тут можнавладці, законодавці та партії? Кого вони представляють? Від кого і яким чином отримали ПРАВО на керування народом, а особливо, його спільними ресурсами. Такого права немає. 

Думати - корисно.