Партійні вибори - шлях до розбрату та грабіжництва.

                  Український народ пишається тим, що саме його славне козацтво представило людству першу в світі Конституцію - Конституцію Пилипа Орлика.

              Козацтво захищало не якісь свої партійні вподобання, воно намагался зберегти  свою родину, свою територію, своє майбутнє. 

                Що ми бачимо зараз? Депутати та й не депутати, представники різних політичних кіл, звинувачують одне одного в тому, що хтось інший, а не вони розвалили державу. Звинувачують один одного, а не себе, у спотворенні Основного Закону - Конституції, пишуть та переписують Конституцію та закони попри всіх норм права, Декларації про державний суверинітет України та Европейської Хартії місцевого самоврядування, яку підписали уже за часів незалежної України і якій днями виповнюється 25 років.

        За що ж вони так воюють, втягуючи весь народ до війни між собою? 

За що такі суперечки точаться у Верховній раді та й існуючих органах місцевого самоврядування? Політична реклама на телебаченні та на білбордах, напади на офіси одне одного, звинувачення у партійній та народній зраді, у зловживанні службовим становищем, внутрішньопартійні сварки, боротьба за місце у виборчих списках партій - і все заради чого? Тільки заради того, щоб знову ж таки безконтрольно розпоряджуватись наступні 4 - 5 років чужим майном. І навіть узаконювати це грабіжництво прийняттям відповідних законодавчих актів. 

      5 років царювали у місцевому самоврядуванні міські голови, яких зараз звинувачують у хабарництві!

Було це чи не було раніше, чому помітили та звинуватили саме зараз, перед виборами? 

        Перед виборами 2006 року як пропагували ідею виборів за партійними списками?! Кричали, що партії тепер будуть контролювати  діяльність своїх лідерів, що потрапили до влади, що партійці, що потрапили до керівництва країною, найкращі, що вони спрямують державу до щасливого майбуття.
        Де ж той контроль? Партії неспроможні управляти народом, його ресурсами, контролювати своїх  же людей, що знаходяться при владі.  

             Що ми бачимо насправді?  Тіж самі люди, що були при Президенті Ющенко, залишились у Верховній раді й зараз, при новому Президенті. Але як помінялась їх бойова розкраска!!!

                Уже й Конституція, яку вони ж перекроювали, погана, і Конституцію 1996 року, яка за рішенням Конституційного суду діє з 1 жовтня 2010 року, треба міняти на користь новим поглядам флюгерів, що просиджують місця за народні кошти у Верховній раді.  Може досить?

         Єдиним джерелом влади в Україні є народ і тільки він сам має вирішувати, яким чином йому керувати своїм майном, своїми ресурсами, своїм майбуттям. 

              Партійні флюгери, геть від влади! 

            Народ має сам вирішувати, кого і яким чином призначати до керівництва і контролювати владу на протязі всього терміну владних повноважень, і мати право змінювати поганих управлінців не тільки під час виборів, і обирати своїх повноважних представників, а не отаманів політичних угрупувань. 

  Єдиний шлях  України до успіху - це територіальні вибори через делегування повноважень  представникам територій та здійснення громадою постійного контролю за їх діяльністю. 

Такий механізм існує!