ВНИМАНИЕ

Материалы публикуемые в блоге это интернет обзор местных и зарубежных средств массовой информации.
Все статьи и видео представлены для ознакомления, анализа и обсуждения.
Мнение администрации блога и Ваше мнение, могут частично или полностью не совпадать с мнениями авторов публикаций.

вторник, 28 марта 2017 г.

Олег Дембовський. Про покращення доступу до правосуддя.




Не міг все ж пройти  мимо теми
"Громадське обговорення проекту закону про забезпечення доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля”.
Орхуська що конвенція,  яку  в цілому  аж ніяк  з 1999 року по суті не може ефективно імплементувати наша  Украіна,  це  "Конвенція про     [1] доступ до інформації,  
[2] участь громадськості в процесі прийняття рішень та  
[3] доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.

Тому,  по  факту, хоч  питання судового збору і є  достатньо важливими, схоже,  практика «імплементації»   ратифікованих Україною міжнародних документів ніяк не відійде від тактики звуженого чи неповного транспонування міжнародних  норм, результатом чого є по як правило, косметичні,  окремі, еклектичні, а не цілісні,  і тому неефективні зміни внутрішнього законодавства.
  У зв’язку  із  цим  треба зазначити  наступне.

ПЕРШЕ. Законопроект  питання звільнення від мита лише благодійних організаціями по суті  виглядає юридично некоректним і дискримінаційним у відношенні до громадськості,  насамперед тої, яка має об’єктивну занепокоєність наслідками як  рішень,  так  бездіяльності з  питань довкілля,  у порівнянні  із положеннями  самої Орхуської конвенції.  оскільки  згідно  неї:

 "Громадськість"  означає  одну  або  більше  фізичних   чи юридичних осіб, їхні об'єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою; 


  "Зацікавлена громадськість" означає громадськість,  на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в   цьому   процесі;   для   цілей  даного  визначення  недержавні  організації,  які сприяють   охороні    навколишнього  середовища  та відповідають   вимогам   національного законодавства,  вважаються такими, що мають зацікавленість".

Як бачимо, проектом Закону коло  природоохоронної  громадськості  штучно звужується до лише юр.  осіб, тоді як  базовий Закон України «Про  громадські об"єднання»  не встановлює  для  діяльності громадської організації або  спілки обов"язкової наявності  статусу юр. особи (п.5 ст. 1  зазначеного Закону):
"5. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку".
Як бачимо громадська організація може бути  створена  і діяти без статусу  юр. особи,  оскільки необхідності у ньому  без здійснення господарської діяльності жодного практичного сенсу не має,  як  і потреби нести  витрати на ведення бухгалтерського обліку та оплату праці.  Більше  того, громадяні можуть об"єднувактися  задля  екологічних цілей  і неформально,  часто   на хвиді протесту - тоді   основним мотивом є "територіальний"  аспект  їх зацікавленості  відносно питань стану середовища,  саме  в тому розумінні,  про яке кажуть Орхуська конвенція та  обидві відомі директиви ЄС з  оцінки стану середовища:
[A] повітря і  атмосфера,  вода,  ґрунт,  земля,  ландшафт і природні об'єкти, біологічне різноманіття та його  компоненти,  включаючи  генетично
змінені організми, та взаємодія між цими складовими а  також вплив  різних антропогених факторів та діяльності;
[B]діяльність або заходи,  включаючи адміністративні  заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми,  що впливають або можуть  впливати  на  складові навколишнього середовища;
[C] стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові.."

Зрозуміло, що  є  певна проблема іншого плану -  деякі юридичні і фізичні особи, в умовах, коли «зацікавленість» є  невизначеною  у праві категорією, намагаються через механізми громадської участі впливати на прийняття рішень в інтересах бізнесу, маючи на  меті зовсім не цілі довкілля.
    Однак поняття громадськості та зацікавленої громадськості не визначено
-            ані у базовому Законі «Про охорону навколишнього природного середовища»,
-            ані у підзаконних актах КМУ, що оперують поняттям громадськості і де вона є  субєктом встановлених законом прав, таких як «Порядок залучення громадськості до обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на стан довкілля»,  затвердженого пост. КМУ від 29 червня 2011 р. N 771,  «Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні»  тощо (затвердженого пост. КМУ  від 25 травня 2011 р. N 555).

Лише «Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля»,   затверджене наказом Мінприроди від 18.12.2003  N 168 і   ще  деякі дивним чином не скасовані  документи містять визначення   громадськості та зацікавленої громадськості  наприклад «Методичні рекомендації   із формування громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами» (наказ МінЖКХ України від 16.02.10 № 38)

Це стид взагалі-то  для  країни. Чоча  і  є  "Концепція сталого розвитку населених  пунктів", достатньо проблемний  акт ВР від 1999 року.
Додамо,  що  в  деяких  країнах Європи зацікавленою громадськісю вважається   група  громадян,  що  підписала відповідне звернення, заяву,  підписний лист (від 100 – 200  осіб)

Законопроектом явно дискриміновано більш ширшу  категорію громадськості порівняно із благодійними організаціями - юридичними особами, яким надається  перевага щодо звільнення від сплати судового мита, яку не можна вважати обгрунтованою.
Слід  зазначити,   що  наприклад, у Польщі,  де   законодавством визнається особливий  статус екологічних організацій,  вони можуть утворюватися також у спрощеному порядку (так звані Stowarzyszenia zwykłe)  і відсутність у них статусу  юридичної  особи не заперечує  іх правосуб"ектності і  наявності особливих повноважень - в он також  підлягають реєестрації у судовому реєстрі (більш короткий регламент замість статуту).

Аргументи загального плану щодо перевантаженості судів внаслідок зловживання позовами з боку громадськості виглядають дещо контроверсійно до цілей імплементації Оорхуської Конвенції, коли вони наводяться екологічною організацією.

Природніше такі аргументи виглядали б з боку судових інстанцій, відповідних комітетів парламенту, але - з наведенням конкретних кількісних обгрунтувань, а не були опікуванням з боку екологічної організації. Знов жеж,  визначення зацікавленої громадськості було б доречним,  бо як раз зацікавлена не екологічно,  а   іншим чином  громадськість  і повинна   була б платити більше.  Ще от звучала слушна думка від  пана Сергія про   заборону конфлікту інтересів,  щоб унеможливити   практику   громадських   слухань, які, як у Енергодарі проводяться    серед   громадськості    із числа працівників ПУ АЕС. 
  В цьому  сенсі  положення ст. 9  Орхуської  конвенції, що стосуються  наявності  альтернативної  громадськості,   повинні корепондувати із  номативно-правовою  базою громадскої


Іще - інтуітивно зрозуміло,  що доступ до правосуддя - це   дещо набагато більше ніж  проблема  розміру судового мита та звільнення від нього.
Засобами адміністративного судочинства  можлива відміна  певних  рішень.  Але без шкоди для принципового пріоритету екологічно збалансованого розвитку  нинішня судова система  та й  законодавче  забезпечення є майже неспроможні реально захистити природу і місця проживання людини. Стосовно неправомірних рішень щодо планів розвитку окремих територій, щодо розміщення явно  небезпечних виробництв, строки оскарження по яких минули,  схоже, повинні бути більші строки, ніж півроку.  А також особливі умови поновлення  судочинства і після закінчення  строків у випадках порушення проектної та містобудівної документації.

ДРУГЕ.  Потрібен комплексний підхід до вирішення питань імплементації  екологічних директив ЄС, який  виходить із стану і завдань охорони оточуючого середовища  в Україні,  залучення  наукових  кадрів та співробітництва із Європою,  визначення  таки  цілей розвитку,    правильного  розуміння необхідності збалансованості економічної, соціальної  та екологічної компонент розвитку,  а не  так званої "сталості", особливо економічної - бо   стан середовища , стан здоров"я і природного відтворення населення є катастрофічними, а усі спекуляції щодо "безбарєрного" розвитку бізнесу призводять до неконтрольованого і безглуздого погіршення життєвого середовища насамперед. Що, до  речі,  визнав  і міністр  Семерак.
  Потрібно таки законодавчо встановити чітке юридично визначене формулювання зрівноваженого і збалансованого розвитку на базі зробленого комісією Брунтланд у 1992 році, не перекручуючи його первинний зміст: ( Sustainable development is development  that meets  the needs of the present without compromising the ability of future generations to meet their own needs) - "розвиток,  що задовольняє потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби".
А також визначити чітко і достатньо жорстко принцип справедливості між поколіннями. Бо сьогодні реально виснажується ресурсна база  задоволення потреб і майбутніх, і нинішнього поколінь.
Це задача, вирішення  якої дозволяє математизувати, операціоналізувати принцип зрівноваженого розвитку,  що надає можливість  здійснення оцінки та багатокритеріального вибору альтернативніх вариантів розвитку.

 ТРЕТЄ.  Ще  раз про проблему ефективної участі громадськості - як у розробці планів, програм і політичних документів, пов'язаних  з навколишнім середовищем (Ст. 7), так і нормативних актів виконавчої влади і (або) загальнообов'язкових юридичних актів (ст 8. Орхуської  конвенції)
Поки  не буде доктрини та процедур,  що  гарантують реальну  участь  компетентної громадськості,  і стимулюватимуть  цю  участь, відповідні партисипативні процедури при прийнятті рішень -   не можна ввважати Орхуську Конвенцію  імплементованою.
Схоже,  все ж потрібен окремий законодавчий  акт.

 P/S.  До  речі, якщо "екологічно" трактувати  ст 8 Орхуської конвенції,  якщо  ми вважаемо,  що громадськість може суттєво впливати  на  довкілля,  в тому числі  шляхом  отримання  об"єктивної  інформації по стан середовища    і  загрози йому,  участі у судових та адміністративних досудових  процедурах - тоді сама   розробка  законодавчого акту та його проект мали б бути опубліковані  для громадськості  відповідним державним органом
У  нашому випадку це, схоже, комітет ВР або  міністерство. З  іншого боку  - оскільки   гарантом конституційних прав та  свобод громадян, в тому числі  на безпечне для життя і здоров'я довкілля є  саме Президент,  то  і його  законодавча інійіатива була б можливою.
У зазначеному вище Порядку залучення громадськості до обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на стан довкілля»  все достатньо зрозуміло описано.

  Відносно законопроекту - у такому вигляді необхідності в його прийнятті  немає. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий