ВНИМАНИЕ

Материалы публикуемые в блоге это интернет обзор местных и зарубежных средств массовой информации.
Все статьи и видео представлены для ознакомления, анализа и обсуждения.
Мнение администрации блога и Ваше мнение, могут частично или полностью не совпадать с мнениями авторов публикаций.

среда, 22 марта 2017 г.

Лариса Щепьоткіна. СБУ об'явлено підозру в корупційних діях.

15 березня 2017 року близько 7 години ранку корумповані співробітники УСБУ  під керівництвом слідчого СВ УСБУ в Херсонській області Головіної Маргарити Євгенівни намагались вдертися до домоволодіння по вул. Пушкінській в м.Херсоні для проведення обшуку.
Безглузді звинувачення в спробі захоплення державної влади тому, що я вважаю себе "членом територіальної громади м.Херсона" "правоохоронці" підкріпили грюканням до забору, аби продемонструвати мешканцям свою незалежність від норм права. 

Тільки 14 лютого 2017 року президентом України було призначено нового начальника СБУ в Херсонській області Данила Доценко, і він вже за три дні розібрався з ворогами народу на Херсонщині, примусивши 17.02.2017  і прокурора прокуратури Херсонської області, і суддю Мусулевського Я.А, видати сумнівну ухвалу, шиту білими нитками. 
Видно комусь дуже не до вподоби діяльність патріотів України по припиненню корупційних дій так званих "органів державної влади", які всупереч правам людини та громадянина крають нашу неньку. 
Пропоную увазі читачів апеляційну скаргу, яка має стати засторогою корупціонерам до вчинення протиправних дій проти територіальних громад та народу України. 
До апеляційного суду Херсонської області
73000, м. Херсон, вул. 295 –ї Стрілкової дивізії 1а

Кримінальне провадження  № 22016230000000034
за ч.1 ст. 109 КК України

Щепьоткіної Лариси Володимирівни
73027  м. Херсон, вул. Пушкінська 124,

на ухвалу слідчого судді Херсонського  міського суду Херсонської області   Мусулевського Я.А.

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
15 березня 2017 року мені стало відомо, що слідчий СВ УСБУ в Херсонській області Головіна М.Є. має намір провести обшук домоволодіння за адресою м.Херсон, вул. Пушкінська 124  на підставі ухвали  слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Мусулевського Я.А. про проведення обшуку з метою відшукання і вилучення відомостей, що містять інформацію про вчинення громадянкою Щепьоткіною Ларисою Володимирівною злочину, передбаченого ч.1. ст.109 КК України, а саме: предметів, (системних блоків компютерів, ноутбуків, мобільних телефонів та сім – карток, носіїв інформації у будь - якому виді, печаток невстановленого зразка тощо); документів (підписаних листів, повідомлень, звернень та запитів, договорів так званих «територіальних громад» з незаконним використанням малого герба України, поштових конвертів, записників, блокнотів, фотографій та інших речей).
Ухвалою слідчого Херсонського міського суду від 17.02.2017 року було задоволено клопотання слідчого СВ УСБУ в Херсонській області Головіної М.Є. погоджене з прокурором прокуратури Херсонської області Філімоновим К.В. про проведення обшуку в зв’язку з проведенням досудового розслідування кримінального провадження № 22016230000000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.109 КК України.
П. 3.1. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року N 13-рп/2011 Справа N 1-25/2011, вказує, що Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Основного Закону України). Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя статті 8 Конституції України).
Згідно з Основним Законом України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55).
П. 3.2. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року N 13-рп/2011 Справа N 1-25/2011, вказує, що Конституція України закріпила основні засади судочинства (частина третя статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України).
Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в Рішенні від 25 грудня 1997 року N 9-зп, за якою суд не може відмовити у правосудді, якщо мають місце ущемлення прав і свобод громадян, інакше це буде порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини).
Відповідно до норм чинного Кримінального процесуального кодексу України, згідно із п. 6 ч. 2 ст. 131, одним із видів забезпечення кримінального провадження є тимчасове вилучення майна. Порядок такого вилучення регламентовано ст. 168 КПК, зокрема тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду. На практиці найчастіше саме під час проведення обшуків, оглядів і здійснюється подібне вилучення з подальшим його арештом.
Відповідно до ч. ст. 167 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тобто у цій статті зазначається, що вилучення може здійснюватися за наявності особи, якій у передбаченому КПК порядку було оголошено підозру.  
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому звертаємо увагу, що ст. 170 КПК, зокрема ч. 3 ст. 170 КПК чітко зазначає перелік осіб, на майно яких може бути накладений арешт та не передбачає, що зазначений перелік підлягає розширенню.
Для звернення з клопотанням про накладення арешту слідчий, прокурор повинні переконатися в одночасному існуванні одразу двох підстав:
1. Достатніх, мотивованих та підтверджених доказами підстав вважати, що майно у вигляді речей, документів, грошей тощо відповідає вимогам ч. 2 ст. 167 КПК України або наявності у справі цивільного позову;
2. Належності такого майна на праві власності підозрюваному, обвинуваченому, особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за дії підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи; або ж юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження за статтею Кримінального кодексу України, санкція якого передбачає конфіскацію майна.
Вказану апеляційну скаргу я подаю, з посиланням на статті КПК, що містять в собі терміни «інший власник майна» (ст. 172 КПК), «інша заінтересована особа» (ст. 173 КПК), «інший власник або володілець майна» (ст. 174 КПК), оскільки по справі мені підозра не оголошена, обвинуваченою я не є, а маю лише статус свідка, та особи – власника  майна, яке має бути вилучене під час обшуку.
Отже, я, як власник майна, який не є підозрюваним, обвинуваченим, не несе відповідальність за дії підозрюваного, обвинуваченого та не є юридичною особою щодо якої здійснюється провадження, користуюсь своїм правом на подачу апеляційної скарги як «інший власник майна» (ст. 172,), «інша заінтересована особа» (ст. 173 КПК), «інший власник або володілець майна» (ст. 174 КПК ).
Відповідно до ст. 310 КПК України оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 1 та п. 2-3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції – через суд, який ухвалив судове рішення, на ухвали слідчого судді – безпосередньо до суду апеляційної інстанції; апеляційна скарга може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції – протягом семи днів з дня її оголошення, на ухвалу слідчого судді – протягом п’яти днів з дня її оголошення.
Ухвалою слідчого судді Мусулевського Я.А. безпідставно звинувачено мене в хибному трактуванні норм Конституції України (зокрема ст.ст. 5, 69), проголошенні існування так званих «територіальних громад», вимаганні припинення діяльності органів місцевого самоврядування та передачі мені права власності на рухоме та нерухоме майно відповідної адміністративно – територіальної одиниці.
Звинувачуючи мене – Щепьоткіну Ларису Володимирівну – у виконанні вказаних дій, вчинених в порушення ст.ст. 5, 19, 69, 140 Конституції України, ст.ст. 1,16,17,26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 6,7,24 ЗУ «Про приватизацію державного майна», ст.327 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 24, 146 Господарського Кодексу України, ст.ст. 5,8 ЗУ «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та інших законів та підзаконних нормативно – правових актів, слідчий суддя Мусулевський Я.А. звинувачує мене в спробі присвоїти окремі повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування а також порушити основні засади конституційного ладу України, які відповідно до рішень Конституційного суду №6-рп/2005 від 5 жовтня 2005 року та №3-зп від 11 липня 1997 року встановлені розділами І, ІІІ, ХІІІ Конституції України.
Законодавство України визначає поняття ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА та її права в питаннях здіснення місцевого самоврядування.
ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»
Стаття 1. Територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;
місцевий референдум - форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування;
представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;
районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст;
органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста;
право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;
районний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
обласний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
Стаття 2. Поняття місцевого самоврядування
1. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Стаття 3. Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні
1. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
Стаття 4. Основні принципи місцевого самоврядування
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:
народовладдя;
законності;
гласності;
колегіальності;
поєднання місцевих і державних інтересів;
виборності;
правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;
підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
судового захисту прав місцевого самоврядування.
Стаття 5. Система місцевого самоврядування
1. Система місцевого самоврядування включає:
територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду;
сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту;
районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
органи самоорганізації населення.
2. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.
Стаття 6. Територіальні громади
1. Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
2. Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об’єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.
3. Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об’єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.

Конституція України:
Стаття 140. 
Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Стаття 141
Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п'ять років.
Стаття 142. 
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.
Стаття 143. 
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності;
затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;
затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;
встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону;
забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;
утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;
вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Я є головою органу самоорганізації населення №11 «Забалка», що входить до системи місцевого самоврядування, утвореного відповідно до законодавства (ЗУ «Про органи самоорганізації населення»), має певні функції та повноваження, визначені законодавством України та загальними зборами жителів, що утворили даний орган.
Орган самоорганізації населення №11 «Забалка» є юридичною особою,  зареєстрованою в державному реєстрі юридичних осіб, і працює в системі місцевого самоврядування  відповідно до повноважень, наданих  представницьким органам місцевого самоврядування законодавством України.
Тобто, законодавством України, МЕНІ НАДАНІ певні повноваження  органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що відповідають основним засадам конституційного ладу України.
  Я є законослухняною громадянкою України, якій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, жителями міста Херсона, надано право вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Ухвала  слідчого судді Мусулевського Я.А., що безпідставно задовольнив клопотання слідчого СВ УСБУ в Херсонській області Головіної М.Є. погоджене з прокурором прокуратури Херсонської області Філімоновим К.В., про проведення  в належному моїй родині домоволодінні обшуку, принижує мою людську та професійну гідність, порушує мої права людини, гарантовані як законодавством України, так і ратифікованими Україною міжнародними договорами.
Я вважаю, що внесення мене до списку осіб, щодо яких  проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 22016230000000034
за ч. 1 ст. 109 КК України, є наслідком корупційних дій конкретних осіб, що мають вплив на СБУ, національну поліцію, органи судової влади, тощо з метою припинення моєї діяльності щодо дотримання конституційного ладу в України та розвитку її економічного та політичного простору.

         Виходячи з усього вищезазначеного  ПРОШУ:
1.   Скасувати ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Мусулевського Я.А., якою  надано дозвіл на  проведення обшуку в домоволодінні за адресою м. Херсон, вул. Пушкінська 124.
2.   Виключити мене зі списку громадян, підозрюваних в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.109 КК України.
3.   Розгляд апеляційної скарги здійснювати без моєї участі. Копію ухвали апеляційного суду направити на мою поштову адресу.

На засадах доброчесності та дотримання прав і свобод людини і громадянина я готова співпрацювати з законно діючими на території України органами та організаціями. 

20 березня 2017 року
Л.В.Щепьоткіна


Комментариев нет:

Отправить комментарий