ВНИМАНИЕ

Материалы публикуемые в блоге это интернет обзор местных и зарубежных средств массовой информации.
Все статьи и видео представлены для ознакомления, анализа и обсуждения.
Мнение администрации блога и Ваше мнение, могут частично или полностью не совпадать с мнениями авторов публикаций.

среда, 21 сентября 2016 г.

Юстиція – ланцюгові пси системи геноциду? (повідомлення про перепис майна)



Сьогодні (21.09.2016), листом, отримав повідомлення від Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Красногвардійського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська де зазначено, що відповідна служба проводитиме опис моєї квартири для подальшої її реалізації.

   На відправлений раніше мною запит на отримання інформації з уточненням щодо причини арешту мого майна, зазначена служба відповіла, що діє на підставі судового наказу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 23 липня 2010 року, через звернення (заяву) ВАТ по постачанню та газифікації «Дніпрогаз» щодо стягнення заборгованості за спожитий мною природний газ.
   Мрійникам з виконавчої служби територіального управління юстиції хочу нагадати, що природний газ, у відповідності до 13-ї статті Конституції, є моєю власністю, бо я є народ України, а стаття 30 Основного закону гарантує мені недоторканість мого житла.
   Перед проведенням невеличкого «лікбезу» (нижче за текстом), в царині українського законодавства, зазначу, що відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, Мін’юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики. Мін’юст України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.
   Отже, Мін’юст, вчіться не порушувати закон, а я - ІДУ НА ВИ!


Право на недоторканність житла та іншого володіння гарантується ст. ЗО Конституції України і означає право на захист володіння людини від незаконних проникнень до них та будь-яких інших посягань. Вхід у житло може відбутися тільки за згодою тих дієздатних осіб, які у ньому проживають. Це право має особливе значення для кожної людини, оскільки його дотримання є певною гарантією інших прав людини - права на життя, на особисту недоторканність, на захист від втручання в особисте і сімейне життя, на приватну власність тощо.
Відповідно до ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання. Інше, крім житла, володіння особи - це земельні ділянки, гаражі, погреби, інші будівлі господарського, у тому числі виробничого, призначення, будь-які інші об'єкти, щодо яких людина здійснює право володіння.
Недоторканність житла, на нашу думку, повністю поширюється не тільки на осіб, які мають постійне чи тимчасове житлове приміщення, а й на всіх осіб, де б вони не проживали. Відтак, мають бути забороненими незаконне проникнення до будь-якого приміщення, в якому тимчасово проживають групи людей (казарми і кубрики військовослужбовців, палати в лікарнях, келії в монастирях, кімнати в дитячих будинках та інтернатах тощо), незаконне проведення у ньому огляду чи обшуку.
Як випливає із ст. ЗО Конституції України, проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку допускається, за загальним правилом, лише за вмотивованим рішенням суду. Порушення недоторканності житла чи іншого володіння громадян тягне кримінальну відповідальність за ст. 162 КК України.
Крім того, КК України (ст. 36) прямо вказує на те, що не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком притягнення до кримінальної відповідальності застосування зброї або будь-яких засобів чи предметів для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
Як виняток із правила про те, що проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку допускається лише за вмотивованим рішенням суду, законом може бути встановлений інший порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. Але Конституція України обмежує його лише невідкладними випадками, які можуть бути пов'язані з метою, по-перше, врятування життя людей та майна або, по-друге, безпосереднього переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Окремі обмеження зазначеного права також можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Чинними законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про міліцію", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", "Про Службу безпеки України", "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб", "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", "Про державну податкову службу в Україні" визначено перелік відповідних посадових і службових осіб держави, яким надається право проникати до володіння особи із зазначеною вище метою. Це, зокрема, працівники оперативно-розшукових підрозділів, міліції, Служби безпеки України, військовослужбовці Управління державної охорони України, військовослужбовці внутрішніх військ, посадові особи приймальників-розподільників для неповнолітніх, службові особи державної податкової служби.
Але, крім того, вказані закони надають не передбачене Конституцією України право: входити безперешкодно у будь-який час доби в житлові приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки працівникам міліції; входити безперешкодно в жилі, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки та оглядати їх виключно при безпосередньому припиненні злочинів, розслідування яких віднесено до компетенції Служби безпеки України, співробітникам цієї служби; обстежувати житло громадян, якщо воно використовується як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності або для отримання доходів - службовим особам державної податкової служби; проводити у разі наявності інформації про зберігання неповнолітніми заборонених речей огляд спальних та інших приміщень - посадовим особам приймальників-розподільників для неповнолітніх. Вказані положення мають бути приведені у відповідність до ст. ЗО Конституції України. Не відповідають вказаним конституційним нормам і положення Житлового кодексу (далі - ЖК) України, котрими встановлено можливість виселення громадян в адміністративному порядку з санкції прокурора осіб, які самовільно зайняли жиле приміщення або проживають в будинках, що загрожують обвалом. Таку думку висловив і Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Що стосується виселення громадян в судовому порядку, то воно є можливим тільки у випадках, прямо передбачених ЦК і ЖК України, про що вже йшлося вище.

Комментариев нет:

Отправить комментарий