ВНИМАНИЕ

Материалы публикуемые в блоге это интернет обзор местных и зарубежных средств массовой информации.
Все статьи и видео представлены для ознакомления, анализа и обсуждения.
Мнение администрации блога и Ваше мнение, могут частично или полностью не совпадать с мнениями авторов публикаций.

среда, 24 августа 2016 г.

Атлантида перебувала на місці сучасного Криму

e-mailДрук
Untit53535353led4444-478Праобразом легенди про Атлантиду могло послужити катастрофічне підняття рівня Чорного моря приблизно 10-15 тисяч років тому, внаслідок глобального потепління клімату на Землі.

« … Сучасні дані, отримані при бурінні свердловин у Гренландії та на американській антарктичній станції Берд, переконують, що приблизно 10-15 тисяч років тому відзначалося глобальне потепління клімату Землі на п’ять градусів, що спричинило відступ льодовиків у Скандинавії та Північній Європі. 
Американські вчені вважають, що раніше на місці Чорного моря було невелике прісне озеро, яке оточувало долину родючої землі. Причиною загибелі поселення у цій долині став потужний потоп з боку Середземного моря. Ця ідея була висунута майже 10 років тому американськими морськими геологами Уільямом Раяном (William Ryan) і Уолтером Пітменом (Walter Pitman) з Колумбійського Університету (Нью-Йорк, США) у книзі “Noah’s Flood”, опублікованій у 1997 році. Їхній висновок ґрунтувався на вивченні сейсмічних розламів й осадових порід у районі Чорного моря. Учені вважають, що в останній Льодовиковий період процес замерзання води привів до того, що рівень моря понизився спочатку приблизно на 150 метрів. Потім, 12 тис. років тому льодовик став відступати, і рівень світового океану почав підвищуватися. Долина Чорного моря була відрізана від світового океану (відповідно і від Середземного моря) природною “греблею” на місці Босфорської протоки. У якийсь момент ця “гребля” була прорвана напором морської води. Учені вважають, що процес був дуже швидким: вода могла прибувати зі швидкістю 1,5 кілометрів в день. Візуально, в районі прорваної греблі, це могло походити на 10 000 Ніагарських водоспадів. У наш час рівень Чорного моря залишається нижчим за рівень світового океану.
Рівень Чорного моря знаходиться на 120 м нижче рівня світового океану і на 70 м нижче рівня Середземного моря.
Якщо об’єднати міф про Атлантиду та легенду про Великий Потоп, як згадку про одну й ту ж саму катастрофу, що відбулася в порівняно недалекому минулому, коли людство вже вміло будувати кораблі достатньо великих розмірів, то існує цілком конкретна географічна прив’язка – після затоплення біблійний Ной зі своєю сім’єю та тваринами зупинився на горі Арарат. Гора Арарат є однією з найвищих вершин гірського масиву Понтійських гір, які знаходяться в Турції на протилежному від Криму березі Чорного моря. Тобто, зупинка й облаштування біженців із затопленої Атлантиди на території сьогоднішньої Турції є цілком можливою, якщо Атлантида розташовувалась у Криму, і здається нереальною при розташуванні її в більш віддаленому місці, наприклад, в Атлантичному океані).
Якщо проаналізувати відомі нам історичні факти та об’єднати їх в логічний ланцюг, то виявляється, що найбільш вірогідним є припущення, що Атлантида була реальною державою, причому знаходилась вона на території сучасної України, а саме – у Криму.
Гіпотеза перебування Атлантиди на території України ґрунтується на логічному співставленні наявних історичних, літературних та лінгвістичних відомостей. Аналізуючи їх, найбільш вірогідною видається гіпотеза, основні положення якої можна викласти таким чином.
alt
1. Атлантида перебувала на місці сучасного Криму. Форма описуваного в древніх джерелах острова Атлантида була прямокутною, або ромбоподібною, як і форма сучасного півострова Крим.
2. Атлантида була оточена прісноводним озером великих розмірів, що Платон називав Атлантичним морем. Це озеро поповнювалось водою через чисельні великі ріки – сучасні Дніпро, Дунай, Дон, Дністер.
3. Близько 10-11 тис. років тому внаслідок глобального потепління клімату і танення льодовиків рівень Світового океану піднявся, прорвав природну дамбу на місці сучасного Босфору, що призвело до утворення Босфорської протоки, швидкого затоплення морською водою великих прибережних територій, формування Чорного моря, зменшення у розмірах і утворення сучасного Криму. Відомості про затоплення Атлантиди дійшли до нас у формі легенди про Великий Потоп.
4. Швидке затоплення усіх великих прибережних міст Атлантиди, призвело до того, що люди покинули Атлантиду і розселилися в різних місцях: а) основна маса населення – на найближчій території (сучасної України), утворивши поселення Трипільської культури; б) менша частина населення – на віддалених територіях (Єгипту, Месопотамії, Індії, Криті), заснувавши загальновідомі давні цивілізації та культури.
5. Переселення жителів Атлантиди на інші землі сприяло поширенню на нові території навичок землеробства, тваринництва, виготовлення глиняного посуду, примітивної металургії, письменності, державного управління.
6. Нащадки Атлантиди зберегли деякі спільні риси з Батьківщиною: політеїчну релігію, культуру, символи, побудову мови, захоронення у вигляді курганів і пірамід. Їх можна виявити у наступних основних культурах, що існували пізніше на території сучасної України (у хронологічному порядку – Трипільська культура, скіфи, сармати, Київська Русь, Запорізька Січ). Тризуб, як характерний символ Атлантиди, у якості державного символу зберігся і використовувався тільки державними утвореннями на території України.
7. Сформована після загибелі Атлантиди Трипільська культура була однією з найрозвиненіших давніх цивілізацій у світі. Поширення передових на той час технологій та Трипільської культури (пізніше – держави Аратти) на території Європи та Азії продовжувалось протягом багатьох тисяч років після загибелі Атлантиди.
alt
Одним з символів Атлантиди був тризуб. Пізніше, після загибелі Атлантиди, наступні державні утворення на території сучасної України також використовували цей символ. За доби Трипільської культури ми бачимо його у вигляді рельєфних наліпив та в зображеннях трипалого божества на керамічних горщиках. Тризуб зустрічається також на брилах українського археологічного заповідника „Кам’яна Могила”.
Наукова експедиція, яку очолював кримсько-татарський вчений Осман Акчокракли, влітку 1925 року знайшла в Криму більш ніж 400 знаків-тризубів (татарською – тамги). Сьогодні золотий перевернутий тризуб (тамга) на блакитному тлі є національним символом кримських татар.
З X-го сторіччя н.е. тризуб відомий як великокнязівський знак Київської Русі. Він був геральдичним знаком київських князів династії Рюриковичів. Зображення тризуба. зустрічається на матеріалі (цеглі, плитці, кам’яних блоках), який використовували для будівництва та оздоблення Десятинної церкви в Києві, Успенського собору у Володимирі-Волинському, а також на мурах багатьох церков, замків, палаців, на посуді, зброї, перснях, медальйонах, печатках, рукописах. Сьогодні золотий тризуб є офіційним Державним гербом України.
Тепер подивимося, що пише Платон про розміри та форму острова Атлантиди.
“… Держава ваша [Афіни] поклала межу зухвалості незліченних військових сил, що відправлялися на завоювання всієї Європи й Азії, а шлях тримали від Атлантичного моря. Через море це в ті часи можливо було переправитися, тому що ще існував острів, що лежав перед цією протокою… На цьому острові, що йменувався Атлантидою, виникло дивне за величиною й могутністю царство, чия влада простиралася на весь острів, на багато інших островів і на частину материка, більше того, по цей бік протоки вони володіли Лівією аж до Єгипту і Європою аж до Тирренії. … Це колись був острів, що перевищував величиною Лівію й Азію, нині ж він провалився внаслідок землетрусів і перетворився в непрохідний мул, що загороджує шлях мореплавцям …” (у давнину «Азією» називалася лише частина географічної Азії – сучасний Близький Схід, а «Лівією» – невелика частина Північної Африки). Крім Платона, ще Геродот, а потім і Плутарх писали, що Атлантику в певному місці було важко переплисти, тому що вона повна рідкого бруду: “море грузле, немов болотна драговина”.
От як описує Платон характерні ознаки острова. “… увесь цей край лежав дуже високо й круто обривався до моря, але вся рівнина, що оточувала місто й сама оточена горами, які тяглися до самого моря, являла собою рівну гладь; у довжину вона мала три тисячі стадіїв, а в напрямку від моря до середини – дві тисячі. Вся ця частина острова була обернена до південного вітру, а з півночі закрита горами. Ці гори вихваляються переказом за те, що вони за величчю й красою перевершували усі нинішні… Вона [рівнина] являла собою довгастий чотирикутник, по більшій частині прямолінійний, а там, де його форма порушувалась, її виправили, обкопавши з усіх боків каналом”.
Рівнина розміром 2000 на 3000 стадій – це приблизно 370? 550 кілометрів. Якщо припустити, що Атлантида розташовувалась на території сучасного Криму і порівняти ці дані з сьогоднішніми розмірами півострова (близько 180? 230 кілометрів), то можна прийти до висновку, що розмір півострова з тих пір зменшився майже наполовину.
“Після великих повеней залишився, — пише Платон, — як буває з малими островами, лише кістяк виснаженого недугою тіла, коли ґрунт і вся м’яка й гладка земля виявилася змитою й тільки один остів ще перед нами. Але в часи атлантів ще не ушкоджений край мав і високі гори, і рівнини, і рясні ліси в горах”. У цьому місці Платон прямо вказує, що частина острова, на якому була розташована Атлантида, збереглась. Палеогеографія також дає нам свідчення, що підтверджують цю розповідь. У ті давні часи на берегах Чорного моря дійсно росли “рясні ліси” і ґрунти були родючими.
В Атлантиді “… був і храм, присвячений одному Посейдону, що мав стадію у довжину, три плетра завширшки й відповідну цьому висоту”. Це значить, що в довжину храм мав 190 м, а завширшки 90 м. Пропорція 2:1 досить звичайна для грецьких храмів.
Далі Платон пише, що острів атлантів був багатим на метали. Відповідно до Платона, атланти знали орихалк, золото, олово, срібло, мідь, свинець і залізо. Не дуже зрозуміло, що за метал ховається за назвою орихалк (орихалк дослівно означає “метал з гір”). Швидше за все, це сплав міді з іншим металом, зокрема, з цинком (пізніше римляни називали цинк orichalcum або aurichalcum).
З сучасних геодезичних довідників відомо, що поклади цих металів відсутні в акваторії Атлантичного океану. Проте такі копалини є характерними для Криму. За українськими довідниками у Криму з корисних копалин перше місце займають залізні руди, які видобувають переважно на Керченському півострові. Вони становлять 9 промислових родовищ, де, у зв’язку з невеликою глибиною залягання, їх добувають відкритим способом. У гірському Криму розвідані поклади свинцю, цинку, міді, ртуті, заліза, марганцю, алюмінію.
У давньогрецькому джерелі “Критій” про війну між Атлантидою та пра-афінянами говориться, що “…дев’ять тисяч років тому була війна між тими народами, які жили по ту сторону Гераклових стовпів, і всіма тими, хто жив по цю сторону…, на чолі останніх вела війну наша держава…”. Ці відомості свідчать про те, що дві ворогуючі держави територіально знаходились порівняно недалеко одна від одної.
З розповіді Критія дізнаємося також, що Атланти намірилися одним ударом захопити в рабство всі країни й землі по цю сторону протоки. Афіни очолили союз еллінів, але через зраду місто виявилося наданим самому собі. І все-таки завойовники були відкинуті. За велінням Зевса атланти були затоплені океаном (Платон назвав океан «Атлантичним») за надмірну гордість. Атлантида ж зникла, поринувши в безодню. Після цього море стало несудохідним і недоступним через обміління, викликаного величезною кількістю мулу, що залишив після себе осілий острів.
Якщо згадати, що у слов’ян існували Білбог (Білий бог) – бог добра, удачі, щастя, та Чорнобог (Чорний бог) – бог смерті, руйнування, цілком вірогідним виглядає припущення, що море, яке зруйнувало високорозвинену цивілізацію Атлантів, було пізніше назване на честь Чорнобога Чорним, а назва Атлантичного закріпилось за Західним океаном (Атлантичний океан ще зовсім нещодавно, аж до середньовічної епохи Відродження називався Західним).
Деякі античні письменники (Феокріт, Сенека, Лукіан) називали це море Скіфським. З IX століття в «Повісті временних літ», в арабських (Аль Масуді) та західних (Гельмольд) джерелах Чорне море називали Руським. У Київському літопису — Понтійським (або Понетським) морем. З часом прищепилася у різних народів сучасна назва «Чорне море» (тур. Karadeniz). Вікіпедія.
alt
Складені через кілька тисяч років після загибелі Атлантиди головні давньогрецькі епоси «Іліада» та «Одіссея» свідчать про непереборну тягу наступних поколінь давніх греків досліджувати землі саме Причорномор’я, і усі їх походи, про які були складені легенди, були спрямовані в акваторію Чорного моря, а не в інші землі … » (автор: Сармат1 «Атлантида – прабатьківщина України?»)
Гіпотеза перебування Атлантиди на території України, а саме – у Криму може бути підтверджена десятьома наявними причинами, на які вказав дослідник-геолог Володимир Масляков. Він тривалий час працював в археологічних експедиціях вивчаючи геологію та історію Криму.
« … Десять наявних причин: 
1. Геологічна.
Дата існування Атлантиди, по Платону, « дев’ять тисяч років назад». С тих пір, як егіпецкій жрець назвав ту дату, промайнуло ще більше двох с половиною тисяч років.
І того-майже 11 600 років пройшло часу існування Атлантиди. По геологічним даним, 11 600 років тому назад Чорноморська впадина вже уявляла собою ізольований басейн с прісноводним озером. Геологія підтверджує можливість проживання людей вказаний період на затопленій місцевості.
2. Географічна.
Атлантида. Платон: “… увесь цей край лежав дуже високо й круто обривався до моря, але вся рівнина, що оточувала місто й сама оточена горами, які тяглися до самого моря, являла собою рівну гладь; у довжину вона мала три тисячі стадіїв, а в напрямку від моря до середини – дві тисячі. Вся ця частина острова була обернена до південного вітру, а з півночі закрита горами. Вона [рівнина] являла собою довгастий чотирикутник, по більшій частині прямолінійний, а там, де його форма порушувалась, її виправили, обкопавши з усіх боків каналом”.
Таким чином, уся рівнина має довжину 540 км, та ширину 360 км. Глибина каналу в 32м при ширині 190м настільки грандіозна, що досить сумнівно, щоби ця споруда була штучна. Швидше над усе, річище існуючих, та обмілілих річок були вичищені і підтримувались в стані, підхожому для судноплавства і сплаву ліса.
Таким створінням природи було русло Дніпра. Ріка несподівано повертала під прямим кутом, …, формуючи великий Г- подібний оберт на південь біля сучасної Одеси. Розмір рівнини – від гирло Дунаю до дельти Дона рівно 540 км…..по периметру чотирикутника дійсно, як і мовлено, були гори – Донецький кряж, Кримська яйла та румунські південні Карпати
3. Річкова.
Відповідно Платону в землях Атлантиди прямі канали шириною 30м (100футів) протікали паралельно друг другові на відстані 18-20 км (100 стадіїв). Вода стікала з гір і нею сплавляли ліс та плоди.
Подивимося на річкову сітку західного узбережжя Криму, особливо на північ Севастополя. Три практично паралельні давні русла йдуть на відстані 18-20 км друг від друга. Назви цих річок – Кача, Бельбек та Чорна. Ці річки піднімаються до самого серця Кримських гір.
Давні річки, протікали ще північніше, не єднались с горами, ну також текли паралельно друг другові і на такій же (100 стадіїв), відстані. Це Донузлав, котрий був не соляним озером , а річкою, та Каланчак, стікаючий з Херсонськоіі області, і ще одне давне русло, без назви.
4. Кліматична.
Атлантида. «Врожаї збирали два рази на рік, в взимку отримували зрошення від Зевса, а в літку відводили з каналів джерельну воду»
Крим. Два врожаї у рік отримують в субтропічній зоні Південного берега Криму.
Північний і східний Крим в літку потребує воду, тому через всі ці місцини прокладені сотні кілометрів іригаційних систем Північнокримського каналу.
5. Зоологічна.
Атлантида. У текстах Платона тільки три виду «атлантичних» тварин – бики, коні і слони. « Адже слонів на острові було дуже багато, і бо корму вистачало..і для цієї тварини».
. Крим. Скелети слонів – досить буденна знахідка на берегах чорноморських лиманів.
На думку більшості дослідників, коні були вперше одомашнені в Причорноморських степах. А само слово «Таврида» значить «країна биків». На американському континенті та островах Атлантичного океанна слонів ніколи не було, а коней побачили тільки с появою іспанських конкістадорів.
6. Металургійна.
Атлантида. Платон пише, що острів атлантів був багатим на метали. Відповідно до Платона, атланти знали орихалк, золото, олово, срібло, мідь, свинець і залізо.
Крим. Керч і землі коло неї для давніх мешканців були неймовірним скарбом. Це майже чи не єдине в світі місце находження заліза (орихалка, золота, олова, срібла, міді, свинцю), лежачого відкрито на поверхні.
7. Магнітна.
Атлантида. Столиця Атлантиди знаходилась на «колоподібному острівці» і була обкладена грандіозною залізорудною стіною діаметром в багато кілометрів. Там, де е залізорудна руда у такій множині, там повинні бути й магнітні аномалії. Для того, щоб в кінець знайти Атлантиду, необхідно знайти цей колоподібний острів. Платон вказує: «Приблизно в п’ятдесяти стадіях від моря стояла гора, зі всіх сторін невисока».
На острові було джерело с теплою водою.
Крим. Впроваджуючи зйомку магнітних полів Чорного моря, геологи виділили могутню магнітну аномалію – згаслий вулкан недалеко від Судака. Цей вулкан має специфічну форму, яка показує на карті магнітних полів ідеально правильні концентричні кола. Найближча точка на березі – гора Меганом на мисі Меганом. Відстань між горою і підводним вулканом -18 км, що дорівнює 100 стадіям. Якщо стояти коло моря, то і до гори буде 50 стадіїв, і до центра острова – 50 стадіїв. Знаходження теплого джерела теж легко пояснити – Крим щедрий на термальні води, а тут ще і згаслий вулкан.
8. Топонімічна.
Атлантида. У текстах Платона столиця названа «Мегаполіс» – с давнє грецького «мега» – великий, «поліс» – місто.
Крим. Залишилось перевести топонім «Меганом». Слово «ном» перекладається як «район», «область». То маємо що Меганом – велика, чи скоріш, столична область.
Тому, саме в районі поміж Меганомом та Судаком, на думку більшості послідовників, треба шукати столицю Атлантиди, в якій повинен бути і «храм с золотими статуями», і стели с письменами.
9. Сейсмічна.
Атлантида. Як пропала Атлантида? У того ж Платона: « Коли настав час для небачених землетрусів та повеней, за одну страшну добу уся воїнська сила була зжер та розвернутою землею. Атлантида ж зникла, поринувши в безодню. Після цього море стало несудохідним і недоступним через обміління, викликаного величезною кількістю мулу, що залишив після себе осілий острів.»
Крим. Південне узбережне Криму – сейсмічна зона. Кримські гори були порвані в доль сучасного моря та спустились на велику глибину. Сейсмологи звуть це пологим кидком чи тектонічним сковзанням. Цей процес продовжується і по сьогоднішній день – Кримські гори піднімаються с великою швидкістю ( до 4 см на рік), а той масив, що залишився під водою, продовжує сповзати до низу по континентальному уклону. Це приводить к невеликим землетрусам. Внаслідок серій потужних землетрусів в давнину тектонічний зсув занурив під воду велетенську місцевість в сотні кубічних кілометрів. Сколота частина гір с сунулась під воду, а насувні хвилі в десятки метрів заввишки зруйнували лінію узбережжя далеко від епіцентру катастрофи.
10. Архітектурна.
Атлантида. Платон детально описав велетенські будівлі Атлантов. На місцевості Криму повинні залишитися сліди давнього будівництва.
Крим. Таких залишків в Криму в вдосталь. Це і велетенські камінні блоки, розташовані в основі чисельних будівель у тому ж числі в Херсонесі Таврійському. Нарізати з каменя такі великі блоки досить важко і в наші дні, користуючись сучасною технікою. Де знаходили такий цінний будівельний матеріал? То печерні міста Криму – пропорційність та гладка поверхня камер наводить на думку о машинізованому виробництві.
alt
Продовбати такі камери примітивним знаряддям практично неможливо, і неціле образно – на таке будівництво піде усе життя не одного покоління. Логічніше припустити, що жителі Криму користувались давніми спорудами, створеними більш розвинутими цивілізаціями.
Крім того, в більшості печерних міст знайдені сліди машинної обробки – дисковою пилою, котрою нарізали каміння, а також і сліди буріння скал.
«В давнину на місті Чорного моря було неглибоке озеро, – сказав Роберт Баллард в час дослідження узбережжя півострова. Після завершення чергового льодовикового періоду води океану хлинули в це озеро. Тому солоність Чорного моря не перевищує 18 проміле. Недавно у узбережжя Турціі і Криму знайдені печерні міста, вік котрих – більш 7-ми тисяч років. Я переконаний, що саме у Чорному морі слід шукати сліди прадавніх цивілізацій та залишки Ноевого ковчега».
Найновіші дослідження довели: перша в Європі «людина розумна» мешкала на території сучасної України і саме звідси розселилася по всьому континенту.
Перші рештки гомо сапієнс у печерах Кримських гір (Буран-Каї, що знаходиться в гряді від Сімферополя до Ялти) знайшов кандидат історичних наук, співробітник Інституту археології НАН України Олександр Яневич. Вражає «вік» первісних «європейців» – близько 32 тисячі років.
Окремі вчені, свідчить Бі-Бі-Сі, вважають, що це дає підстави стверджувати: розселення людини Європейською рівниною почалося не з Південної Азії, через Балкани, а зі Східно-Європйської рівнини (друга за величиною низовина земної кулі, простягається від Карпат до Уралу і від Кавказу до Скандинавії).
Геологи відкрили згаслий вулкан недалеко від Судака. Тепер можливо пояснити як були с формовані Кримські гори і чому вони мають концентричну будову.
Кримські гори – тягнуться з заходу на схід на 180 км від мису Айя в околицях Балаклави на заході до Феодосії на сході. У рельєфі чітко виділяються три майже паралельні пасма з крутими південними і пологими півн. схилами : Головне з висотами 1200 – 1500 м., Внутрішнє з висотами до 550 – 750 м. (найвища вершина – г. Агармиш, 750м.) і Зовнішнє з висотами 250 – 350 м.. Головне пасмо – найвище в Кримських горах. Воно представляє собою ланцюг пласких безлісих масивів, які називають яйлами. На Бабуган-яйлі знаходиться найвища точка Кримських гір – гора Роман-Кош (1545 м.). Прибережні схили Головного пасма закінчуються Південним берегом Криму. (Матеріал з Викіпедіі).
« … В Атлантиді “… був і храм, присвячений одному Посейдону, що мав стадію у довжину, три плетра завширшки й відповідну цьому висоту”. Це значить, що в довжину храм мав 190 м, а завширшки 90 м. Пропорція 2:1 досить звичайна для грецьких храмів. У багатьох мовах й у багатьох народів знак тризуба позначає гори. Тризуб символічно зображує три гірські вершини, що піднімаються над морем. Ці три гірські вершини із центральною, найвищою, повинні були видні здалеку. Коли корабель наближався до Атлантиди, то через обрій, якби з води, з’являвся цей тризуб гірських вершин. Не виключено, що у вигляді верхівки виділялась і центральна будівля. головного міста столиці Атлантиди … » (Сармат1 «Атлантида – прабатьківщина України?»)
alt
З розповіді Критія дізнаємося: що в обліку храму, присвяченому одному Посейдону, було щось варварське.
Надворі коло храму стояли золоті зображення дружин і всіх тих, хто мав родовід від десяти царів (десять близнюків – сини Посейдона), а також багато усяких дорогих підношень від царів та персон цього міста і тих міст, котрі були йому підпорядковані.
Демірджі-яйла – масив гір, що належить к головній гряді Кримських гір. Знаходиться на півдні від Субаткан-яли (Долгоруковской яйлы). На відміну від других кримських ял, Демірджі зложена не тільки з вапняку, а і з чисельними краплями гальки та валунами твердих порід, зчепленим вапняковим «цементом». (Матеріал з Викіпедіі).
Самі пособі великі валуни та гальки не можуть природним шляхом так єднатись, та ще і скріпитись вапняковим «цементом».
Долина привидів – місцевість в Криму, скупчення скал химерних форм на заході та півдні гряди Демірджі (недалеко від Алушти). Великій кам’яний хаос – 4 мільйона куб.м.. Це древні валуни та гальки, вік яких 800 мільйонів – 1.1 мільярда років. Форми скал нагадують фігури людей. Один із стовпів – Велетнів – уявляє собою кам’яну громаду діаметром в 5м., висотою в 25м.. По сторонам знаходяться стовпи та колони менших розмірів, та висотою до 10 – 20м.. Подібних кам’яних «привидів» у долині більше сотні. (Матеріал з Викіпедіі).
Таке велике скупчення валунів та гальки в одній місцині, які ще практично всі за формою нагадують людей, таких розмірів камінців нетипових для цієї місцевості, неможливо без участі людини.
Субатка?н-яйла?, (Долгоруковська яйла) – масив гір, що належить к головній гряді Кримських гір. Зложений з вапнякових мармурів. (Матеріал з Викіпедіі).
Це не є типовим для той місцини Криму і знаходження мармуру саме там, становить велику загадку для вчених.
Проаналізувавши відомі нам факти, найбільш вірогідним розміщенням храму присвяченому одному Посейдону є вище наведені місцини Кримських гір.
Платон «Критій»: «…від моря і до середини острова простягалась рівнина, …, у середині цієї рівнини, приблизно в п’ятдесяти стадіях від моря, стояла гора, скрізь невисока. На той горі жив один із мужів, с самого початку створеного там на світ землею, по імені Евенор (можливо це біблійний Ной), і з ним жінка Левкиппа; їх єдина донька звалась Клейто. Коли дівчинка дозріла до заміжнього віку,…, Посейдон,…, зближується з нею; ту гору, на якій вона мешкала, він кріпить, по колу окремо від острова огородивши водними і земляними кільцями (земляних було два, а водних – три) все більшого діаметра, окресливши як циркулем із середини острова та на рівній відстані друг від друга.»
alt
Головні порти та гавані штучного внутрішнього моря знаходились у районі Бахчисараю та Херсонеса Таврійського або Скіфського (Севастополя). Для виходу у море та підняття кораблів на більш високій рівень внутрішнього моря служили чисельні дамби. « Каміння білого, чорного і красного кольору вони добували у надрах серединного острову і в надрах зовнішніх і внутрішніх земляних кілець, а в каменоломнях, де с двох сторін залишались заглиблення, перекритих тім же камінням, вони влаштовували стоянки для
кораблів». («Критій»).
Якщо уважно роздивитись фотографії внутрішніх кримських гір та скель, то можна добре побачити на їх підніжжі сліди дії «тихої» води. Річкова течія, «бистра» вода, розмила б береги та не лишила би таких гладеньких, округлених та омитих водою слідів. Підніжжя гір та скель омиті рівномірно зо всіх сторін, незважаючи на те була там колись річка чи ні. Це може пояснити тільки висока вода внутрішнього моря. По слідам дії води легко визначити колишній дуже високій рівень штучного моря. Для утворення внутрішнього моря необхідно було тільки перекрити русло річок чисельними дамбами.
Від Ялти до Меганома на горах розміщені великі образи дітей Посейдона. Від мису Фіолент поблизу Севастополя до мису Іллі біля Феодосії більш далекі родичі. Зображення можна побачити на скалах через супутникову мапу. Особливо добре видно обличчя на мисі Фіолент в околицях Балаклави ( приблизні розміри, десь від 15 до30 м.).
Майже всі Кримські гори плоскі та гладенькі. Замість вершин гори мають дуже рівні плато і здається, що поверхня була вирівняна механічним чином «під лінійку». Міста розміщувались саме на плато і єднались між собою чисельними містками.
Стіни гір використовувались для зображення скульптур, картин, фотографій. Всі гори розмальовані як великими (що добре видно з пташиної висоти) так і малими зображеннями, які з’являються при зміні освітлювання чи відстані до нього, а також кута зору (деякі зображення видно тільки з верху). Знищенні часом або людьми зображення проявляються слабкими образами прямо з гірських стін. Фотографії або малюнки закріпляли на стіні розплавленими металами і збережені в гірський породі їх краплинки при зміні освітлення являють давні образи. Ці образи можна спостерігати по усьому Криму.
Печерні міста були колись портовими приміщеннями, причалами та промисловими місцинами.
Скульптурні зображення мають велетенські розміри (з відбитими носами та підборіддями) і розгледіти їх можливо тільки здалека чи с повітря. Величезним попитом для рельєфних зображень користувались кутові місцини, бо їх видно практично зі всюди (з боків, зверху та знизу).
Відповідно до наведених фактів, а також джерел Платона «Тімей» та «Критій»,
можна сміливо заявити – Атлантида знайдена! 
Сліди атлантів можна побачити скрізь. Найвеличнішими є залишки давнини саме на теренах сучасної України. За давніми джерелами наша країна перебувала на одній стадії розвитку з Атлантидою та Афінами і знаходилась по ту сторону Гераклових стовпів (за версією Сергія Піддубного, Гераклові стовпи знаходяться на Дніпрі, острів Хортиця.
Гераклові стовпи. Написи на стовпах, та голова увінчана папахою праворуч. 
З розповіді Критія дізнаємося також, що Атланти намірилися одним ударом захопити в рабство всі країни й землі по цю сторону протоки (Гераклових стовпів). Афіни очолили союз еллінів. Ці відомості свідчать про те, що дві ворогуючі держави територіально знаходились порівняно недалеко одна від одної. Пра-Афіни, Атлантида та Троя існували на землях сучасної України.
Троєю звали не місто, а союз кількох братніх держав. Війна яка відбувалась між Атлантидою та Афінами, можливо звалась Троянською. В давніх джерелах вказується на те, що українські племена елліни, скіфи, троянці і т.п. добровільно проживали як в Афінах так і в Атлантиді, та мали не тільки споріднену з ними мову і релігію (як впоминає «Іліада», за допомогою Афіни троянці колись встановили вал Гераклу), але ще і приймали участь у війні на стороні як Афін так і Атлантиди.
Вела війну і наша держава. Аполлон – татуньо Дніпра , відмовився офіційно приймати участь у війні проти свого дядька Посейдона (брата Зевса), але вбив Ахілла (Ахілл – син нашої землі) стрілою в п’ятку та допомагав у війні троянцям.
Мабуть саме тоді, прадавні предки огородили велетенськими мурами (Троянські або Зміїні вали), всю країну. Як прогнозують деякі вчені, Троянські вали могли бути зведені приблизно 10 -15 тисяч років тому. Таке масштабне будівництво під силу тільки технічно та науково розвинутим країнам.
Змієві вали — грандіозні земляні укріплення (насипи висотою 6-8 м і шириною 14-16 м), залишки яких розташовані майже по всій лісостеповій та степовій території України. Загальна довжина близько 2000 км.. Те, що зараз виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним та складним укріпленням – суцільні вали висотою 10-15 метрів, шириною основи до 20 метрів, на дерев’яному каркасі, в деяких місцях у вигляді 5-6 паралельних земляних укріплень, з ровом глибиною до 2-3 метрів.
Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління, тобто було можливим лише за умови існування держави на цих територіях. Тому в історичній науці довгий час вважалося, що ці укріплення були побудовані за часів Київської Русі, хоча є багато аргументів на користь того, що були вони створені набагато раніше. Про це, зокрема, свідчить і те, що вже за руських часів виникнення Змієвих валів мало вигляд легенди.
За легендою, їх проорав Змій, який постійно нападав на жителів Подніпров’я, аж поки Кирило Кожум’яка (за іншими версіями легенди ковалі Кузьма та Дем’ян) не поборов його і не запряг до плуга. Земля, вивернута з борозни, проораної Змієм, й утворила величезні насипи. Дотягнувши плуг до річки (або за іншими версіями до моря) Змій від утоми та спраги випив занадто багато води й луснув, а вали люди назвали Змієвими.
На окремих ділянках споруди носять різні назви, характерні лише для конкретних місцевостей — Великий вал, Маленький, Чорний, Отаманський, Половецький, Окоп, Перейма, Турецька гребля. Іноді той самий вал на одній ділянці має назву Змієвого, а в іншій частині називається Трояновим (Траяновим).
Кримські вали — трирядкова система укріплень між Азовським і Чорним морем на Керченському півострові. (Перекопський вал – на півночі Криму ).
Ще в середині I тисячоріччя до нашої ери Геродот писав, що для захисту від скіфів місцеве населення викопало широкий рів і побудувало вал від Таврійських гір до Меотійського моря. Вал одержав назву Кімерійського. (Матеріал з Викіпедіі).
Ми як нащадки Атлантиди, Трої та Афін, зберегли деякі спільні риси: політеїчну релігію, культуру, символи, побудову мови, захоронення у вигляді курганів і пірамід. Їх можна виявити у наступних основних культурах, що існували пізніше на території сучасної України (у хронологічному порядку – Трипільська культура, скіфи, сармати, Київська Русь, Запорізька Січ).
Де які сліди збереглись і донині . У Києві це Святі гори та Дніпровські схили, будівництво на яких було заборонено (тільки священні гаї та молитовні споруди). По усій країні дуже багато величезних сакральних споруд на які ми не звертаємо уваги.
Сергій Літусь, дослідник-аматор історії та релігії. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий